Сальмонела — Вікіпедія

Сальмонела (Salmonella) — рід грам-негативних бактерій, родини ентеробактерій, що спричинюють черевний тиф, паратифи і сальмонельози^[1]. Види Salmonella рухомі за допомогою джгутиків і виробляють сірководень^[2].

Родова назва Salmonella була надана цим бактеріям у 1890 році на честь Данієля Елмера Сальмона, американського ветеринарного хірурга і патолога, який у 1885 році описав мікроорганізми, разом з відомим американським епідеміологом, гігієністом та організатором охорони здоров’я Теобальдом Смітом виділили збудника від свиней, що вважалися збудниками чуми свиней, і назвав їх Bacterium suipestifer. У 1888 р. німецький учений A. Гартнер уперше обґрунтував бактерійну етіологію «м’ясних отруєнь». Під час спалаху захворювання осіб, які споживали м’ясо вимушено забитої корови, він виділив ідентичні бактерії з м’яса тварини і селезінки померлої людини, які отримати назву палички Гартнера. Згодом стали виділяти бактерії, подібні за морфологічними і біохімічними властивостями до бактерій Сальмона і Гартнера. У 1900 р. Ж. Ліньєре на честь Д. Сальмона назвав рід цих бактерій сальмонелами.

Зараз ця група мікроорганізмів надзвичайно обширна. У назвах мікроорганізмів відбито назви хвороб людей або тварин (S. typhi, S. paratyphi A, S. paratyphi B, S. enteritidis, S. abortus-bovis, S. abortus-equi, S. cholerae-suis, S .typhimurium), країн (S. brasil, S. canada, S. congo), міст (S. aberden, S. hamburg, S. moscow, S. dar-es-salam), кварталів міст (S. amager), вулиць, де знаходився інститут, що виділив сальмонели (S. kuessel, S. sterrenbos), вулиць, де жив хворий (S. irenea), шпиталів (S. blegdam, S. virchow), прізвища осіб, що її описали (S. arechavaeeta, S. morehead), зоологічні назви тварин (S. fulica, S. cairina), матеріал, з якого виділено  (S. aqua, S. os), назви річок (S. humber, S. mendosa), гір, долин (S. carmel, S. emek, S. shubra), комбінації складів, літер [S. anfo (animal food), S. ceyco (ceylonese coconut0, S. chinovum (chinese ovum), S. ank (adress not known)], прізвища композиторів і лібретистів (з свіжезаморожених яєць виділено S. sullivan i S. gilbert), описано S. charity (милосердя), S. verity (істина), S. patience (терпіння). Щорічно список поповнюється 50 новими назвами.

Рід Salmonella є членом родини Ентеробактерій, складається з бактерій, пов’язаних один з одним як фенотипово так і генетично. ДНК сальмонел, основа складається з 50-52 % молекул G + C, аналогічно Escherichia, Shigella і Citrobacter. Аналогічні співвідношення були знайдені за допомогою чисельної систематики та аналізу 16S ssRNA.^[3] Бактерії роду Salmonella також пов’язані один з одним за допомогою ДНК-послідовності.

Термінологія роду Salmonella була спірною, так як оригінальна систематика роду не була пов’язана з ДНК, а імена були дані відповідно до клінічних міркувань, наприклад, сальмонела черевного тифу, Salmonella cholerae-suis

, Salmonella abortus-bovis тощо. При серологічному аналізі, який лежить в основі схеми Кауфман-Вайта (1946 рік) кожен серологічний варіант сальмонели розглядався як біологічний вид.

Будова та стійкість сальмонел[ред. | ред. код]

Сальмонели мають вигляд дрібних паличок із заокругленими кінцями, грамнегативні, спор і капсул не утворюють. Більшість бактерій рухомі, мають по всій поверхні джгутики (перетрихи). Продукують екзотоксини, зокрема, ентеротоксини (термолабільний і термостабільний), цитотоксин, мають особливу білкову систему, що запускає в ентероцитах так званий «III тип секреції». При руйнуванні сальмонели виділяють ендотоксин (ліпополісахаридний комплекс). Мікроби здатні до внутрішньоклітинного паразитування. Добре ростуть на простих поживних середовищах (в Україні для цього використовують середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар, жовчний бульйон, адже сальмонели добре ростуть за наявності домішку жовчі, а інші збудники — погано) при температурі від 6 до 46 °С (оптимальною є температура 35-37 °С).

Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність у воді до 3 місяців, у кормах тварин — до 1,5 року, у м’ясі та яйцях — до 7 міс., у заморожених продуктах, висушених фекаліях — до 2 років. У молочних і готових м’ясних продуктах сальмонели здатні розмножуватись. Бактерії стійкі до соління, копчення. Для їх знищення необхідна тривала термічна обробка харчових продуктів. Так, щоб знищити сальмонел у шматку м’яса вагою 0,4 кг, його необхідно варити щонайменше 2,5 години.

Виділення і клінічний аналіз[ред. | ред. код]

При клінічних дослідженнях у країнах розвиненої медицини сальмонел ізолюють на поживних середовищах — агарі Макконлі, агарі XLD, агарі XLT, агарі DCA або агарі Оноза (Önöz). Оскільки під час спричинених ними кишкових інфекцій їх кількість значно менше кількості бактерій нормальної флори, первинна ізоляція вимагає використання добірного засобу, тому застосування недобірних середовищ (наприклад, агар CLED) не практикують. Часто зразки (наприклад, випорожнень), що потрібно аналізувати на наявність сальмонел, містять настільки мало бактерій, що перед висіванням на агарі їх потрібно «збагачувати», витримуючи зразок в середовищі (у бульйоні), багатому на поживні речовини, таких як селенітний бульйон або соєвий пептоновий бульйон Раппапорта Вассіліадіса. Добірні середовища перешкоджають зростанню більшості мікробів нормальної флори, дозволяючи отримати культури із значним числом клітин сальмонели. Після чого кількість клітин сальмонели ще збільшують та очищають за допомогою висівання на первинних добірних середовищах. На агарі крові вони формують вологі колонії від 2 до 3 мм в діаметрі (при висіванні на момент 16-20 годин від початку).

Коли сальмонел вирощують протягом тривалого часу при температурі 25—28 °C, то деякі штами утворюють біофільми (або біоплівку), що являють собою шари бактерії в матриці з полісахаридів і білків. Здатність до утворення біофільмів може вказувати на диморфізм, здатністю одного генотипу утворювати більш ніж один фенотип у відповідь на зміну природних умов.

Сальмонела зазвичай не зброджує лактозу, більшість штамів виробляють водневий сульфід, який, в середовищах із залізистим цитратом амонію реагує з утворення темної плями усередині колоній.

Ферментативні властивості[ред. | ред. код]

Ферментативні властивості сальмонел різноманітні і варіабельні. Більшість сальмонел розщеплюють вуглеводи (глюкозу, маніт, мальтозу) до кислоти і газу; S. typhi розщеплює ці вуглеводи до кислоти і без газу; утворюють сірководень (за невеликим вийнятком, у тому числі і S. paratyphi A), не утворюють індол.

Таксономія роду Salmonella дуже складна^[4][5]. станом на грудень 2005 року були відомі два види в межах роду: S. bongori (раніше підвид V) і S. enterica (раніше S. cholerae suis), останній вид розділений на шість підвидів:

• I — enterica
• II — salamae
• IIIa — arizonae
• IIIb — diarizonae
• IV — houtenae
• V — не використовують (призначений для S. bongori)
• VI — indica

У межах обох видів також чимало (понад 2500) сероварів, яких знайдено в різних біотопах навколишнього середовища і асоційовано з різними захворюваннями. Найбільше захворювань людини (>99.5 %) спричинюють підвиди S. enterica. Для спрощення, в медичній практиці рекомендовано називати серовари, опускаючи видову назву, наприклад,

Salmonella Typhi

замість формально правильної таксономічної назви

Salmonella enterica subspecies enterica serovar Typhi.

Штами Salmonella зазвичай класифікують за сероварами згідно з класифікацією Кауфмана-Вайта, яку Центр з вивчення сальмонел (ВООЗ, 2007 р.) об’єднав з класифікацією Ле Мінора-Попоффа^[4]. Найбільша різниця полягає в різновидах соматичного O-антигена, потім джгутикового H-антигена. За відмінностями О-антигенів виділяють серологічні групи А, В, С, D, E тощо. Всередині кожної групи, за особливостями будови Н-антигенів, й розрізняють сероваріанти. H-антигени також поділяють на фазу 1 і фазу 2. Обидві фази H-антигенів потрібні для повної ідентифікації штама, проте на практиці ці дослідження не проводять при рутинних клінічних дослідженнях. У бактерій О-антигени можуть змінюватись, що призводить до трансформації одного серовару в інший. Сальмонелам притаманна фазова конверсія — зміна О-антигенів конвертуючим фагом. За рахунок спільності окремих О-антигенів можливі перехресні серологічні реакції сальмонел між собою та іншими бактеріями родини Епtеrоbасtеrіасеае.

Приклади:

• Salmonella Enteritidis (1,9,12:g, m) — означає наявність O-антигенів 1, 9 і 12; наявність H-антигенів — g та m.
• Salmonella Typhi (9,12,Vi: d:−) — означає наявність O антигенів 9, 12,; наявність H-антигену d. Vi-антиген асоційований з бактеріальною капсулою, що дія як фактор вірулентності ( Vi) — антиген вірулентності, який притаманний тифозним сальмонелам.

У клінічній практиці дослідження проводять тільки для виявлення невеликого числа сероварів (решта є рідкісною або непатогенною). Зазвичай тестування провидять на такі антигени:

• O-антигени: 2 4 6.7 8 9 і 3.10
• H-антигени 1 фази: a b d E G i Vi
• H-антигени 2 фази: 1,2 1,5 1,6 1,7

Штами, не визначені за допомогою цих антигенів, в Україні відсилають до центральних лабораторій для подальшої ідентифікації.

Серовари сальмонел мають найрізноманітніші назви: це назви хвороб, що вони спричинюють, назви тварин, від яких їх було виділено, назви країн чи міст, де їх було виявлено, тощо. Хоча кількість відкритих сероварів щороку збільшується, однак до 70 % захворювань спричиняють 10-12 домінуючих. В Україні на сьогодні превалюють S. еnteritіdіs, S. tурhіmurіum, S. сhоlеrае suіs, S. nеwроrt, S. hаіfа

, S. anatum, S. derby.

Сальмонели стійкі в навколишньому середовищі. У воді відкритих водойм і питній воді вони зберігаються від 11 до 120 днів, у морській воді — від 15 до 27 днів, у Ґрунті — від 1 до 9 місяців, в кімнатному пилу — від 80 днів до 18 міс, в яйцях і замороженому м’ясі — до 13 міс, заморожених овочах та фруктах — 2 тижні — 2, 5 місяці. За відповідної температури, pH і вологості сальмонели здатні розмножуватися в окремих об’єктах навколишнього середовища. Нагрівання до 70 °C вони витримують протягом 30 хв. Температурні межі росту — від +7 до +45 °С. При температурі понад +45 °С їх ріст повністю припиняється. Оптимальне значення рН — 4,1-9,0.^[6]

Хвороби, асоційовані з представниками роду Salmonella[ред. | ред. код]

Патогенні штами Salmonella зараз майже виключно відносять до виду Salmonella enterica. Salmonella typhi, один з сероварів виду, спричинює черевний тиф, Salmonella paratyphi A, Salmonella paratyphi B, Salmonella paratyphi C

 — відповідно паратифи. Інші серовари можуть бути збудниками сальмонельозу та харчових отруєнь, особливо при вживанні виготовленого з порушеннями технології м’яса тварин, споживанні сирих яєць тощо. Хоча більшість нетифоїдних випадків сальмонельозу не потребують призначення антибіотиків, при черевному тифі та паратифах їх необхідно застосовувати тривало, лікування проводять у лікувальних стаціонарних закладах.

Тривале використання антибіотиків у тваринництві задля виробництва м’яса зумовило виникнення штамів, резистентних до багатьох антибіотиків^[7].

Сальмонельоз також може передаватися до людей від плазунів, наприклад ігуан і черепах. Центр по контролю захворювань також відмічає випадки сальмонельозу, асоційовані з комерційним вирощуванням домашніх гризунів^[8].

Потрапляння деяких штамів Salmonella typhi murium до певних медичних стаціонарів, де лікують хворих із значними зрушеннями імунітету (відділення гнійної хірургії, геріатричні, гемодіалізу тощо) або немовлят, у яких імунітет ще не розвинено (пологові будинки, терапевтичні та хірургічні відділення для немовлят тощо), призвело до виникнення осередків внутрішньолікарняного (нозокоміального) сальмонельозу, який перебігає як тяжка септична хвороба з виникненням багатьох гнійних вогнищ у різних органах, прогресивним плином, виникненням кахексії, що закінчується вкрай часто смертю^[9].

Запобігання захворюванням[ред. | ред. код]

Для профілактики захворювань, які спричинюють бактерії роду Salmonella, пропонують проводити зокрема дезінфекцію поверхонь, з якими контактують харчові продукти. Ефективним дезинфікуючим агентом є спирт, часто разом з ним використовують четвертинний аніон амонію. Гіпохлорит натрію також є поширеним дезинфікуючими агентами проти бактерій роду Salmonella. Страви, що містять яйця, повинні бути ретельно термічно оброблені перед споживанням.

• Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія /підручник для студентів вищих медичних закладів/за редакцією В. П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2011. — 951 стор.
• Alena Klochko Salmonellosis Updated: Oct 08, 2015 Medscape. Infectious Diseases Sections. Bacterial Infections / Chief Editor: Michael Stuart Bronze [1]
• Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.: «Здоров’я», 2008. — Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
• Мікробіологія: підручник / В. А Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — 456 с. ISBN 978-966-8144-62-2.

Сальмонельоз — Вікіпедія

Сальмонельóз (лат. salmonellosis) — інфекційне захворювання тварин, птахів та людей, яке спричинюють бактерії роду Salmonella. Це зооноз із фекально-оральним механізмом передачі, характеризується переважним ураженням травної системи з розвитком діареї, інтоксикації та зневоднення організму, а іноді й сепсису і гнояків у внутрішніх органах.

Захворювання людей з клінічною картиною сальмонельозу, що виникають внаслідок вживання в їжу м’яса та інших продуктів тваринництва і птахівництва, відомі з давніх часів. У 1885 році американський ветеринарний лікар Данієль Елмер Сальмон і епідеміолог й, водночас, патолог Теобальд Сміт з м’яса і внутрішніх органів хворих на чуму свиней виділили паличку, яку назвали Вacteria suipestifer.^[4][5]. У 1888 році німецький науковець А. Гертнер вперше обґрунтував бактерійну природу «м’ясних отруєнь». Під час спалаху захворювання людей, які вживали м’ясо вимушено забитої корови, він виділив ідентичні бактерії з м’яса тварини та з селезінки померлої людини, яких надалі було названо паличками Гертнера^[6]. У подальшому почали виділяти бактерії, подібні за морфологічними і біохімічними властивостями з бактеріями Сальмона і Гертнера. У 1900 році Ж. Лін’єре дав найменування роду цих бактерій на честь Д. Сальмона^[7], бактерій стали називати «сальмонелами»^[8][9]. В. suipestifer, відповідно, Salmonella cholerae suis, а паличку Гертнера — Salmonella enteritidis.

Сальмонельоз становить серйозну медичну і соціальну проблему. Це зумовлено, насамперед, широким його поширенням, часто тяжким перебігом, особливо у дітей раннього віку і в літніх людей, можливістю хронізації процесу. Сальмонельоз може спровокувати виникнення чи загострення інших хронічних захворювань. Епідеміологічну ситуацію щодо сальмонельозу в більшості країн світу і в Україні оцінюють наразі як несприятливу з тенденцією до подальшого погіршання. Вважають, що захворюваність у 10-100 разів перевищує кількість виявлених і бактеріологічно підтверджених випадків. У європейських країнах, за даними ВООЗ, сальмонели є однією з чотирьох головних причин виникнення діареї, за рік виникає близько 1 млн випадків сальмонельозу, пов’язаного з вживанням продуктів, забруднених S. еnteritіdіs. У США реєструють від 140 до 160 тисяч випадків хвороби на рік. У Німеччині вважають, що щорічно кожний 5-й мешканець країни хворіє на сальмонельоз. Цьому сприяють розширення мережі громадського харчування, порушення технології приготування і зберігання харчових продуктів, недотримання особистої гігієни та низький рівень санітарної культури окремих верств населення. Сальмонели, переважно S. tурhіmurіum, спричинюють внутрішньолікарняні захворювання. Крім ураження органів травлення сальмонели можуть зумовити розвиток сепсису, особливо за наявності природженого чи набутого імунодефіциту (сальмонельозний сепсис зараховують до ВІЛ-індикаторних захворювань), з утворенням гнояків у різних органах і тканинах.

Сальмонели належать до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел. Таксономія сальмонел є досить заплутаною, багато разів змінювалась за останні роки. Відомо близько 2200 сероварів сальмонел, які відрізняються за О- і Н-антигенами^[10]. Мають вигляд дрібних паличок із заокругленими кінцями, грамнегативні, спор і капсул не утворюють. Більшість бактерій рухомі, мають по всій поверхні джгутики (перетрихи). Продукують екзотоксини, зокрема, ентеротоксини (термолабільний і термостабільний), цитотоксин, мають особливу білкову систему, що запускає в ентероцитах так званий «III тип секреції». При руйнуванні сальмонели виділяють ендотоксин (ліпополісахаридний комплекс). Мікроби здатні до внутрішньоклітинного паразитування. Добре ростуть на простих поживних середовищах при температурі від 6 до 46°С (оптимальною є температура 35-37°С).

Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність у воді до 3 місяців, у кормах тварин — до 1,5 року, у м’ясі та яйцях — до 7 міс., у заморожених продуктах, висушених фекаліях — до 2 років. У молочних і готових м’ясних продуктах сальмонели здатні розмножуватись. Бактерії стійкі до соління, копчення. Для їх знищення необхідна тривала термічна обробка харчових продуктів.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Сальмонела.

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

Джерело та резервуар інфекції[ред. | ред. код]

Джерелом та резервуаром збудника найчастіше є велика рогата худоба, свині, вівці, коні, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких можуть знаходитися різні серовари сальмонел. Контаміновані сальмонелами усі ті тварини, які слугують людям компаньйонами. Нерідко сальмонели забруднюють яйця птахів, особливо водоплавних. Взагалі сальмонелами заражені всі ссавці та птахи, їх виявляють й у черепах^[11], земноводних (жаб, ящірок, вужів і змій), риб, раків, крабів та багатьох інших тварин. Тварини можуть виділяти збудника з калом, сечею, молоком, слиною, носовим слизом, при цьому будучи або бактеріоносіями (резервуар) або клінічно хворими. Бактеріоносійство часом триває багато місяців і навіть років. Рідше джерелом збудника є хворі на сальмонельоз люди або здорові бактеріоносії. Найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими і стертими формами хвороби, а також бактеріоносії, які працюють у сфері громадського харчування, дитячих дошкільних і лікувальних закладах, пологових будинках.

Механізм і фактори передачі[ред. | ред. код]

Механізм передачі інфекції — фекально-оральний. Зараження відбувається аліментарним, водним і побутовим шляхами. Механічно переносити сальмонел на кінчиках лапок здатні мухи, таргани.

Харчовий шлях передачі[ред. | ред. код]

У 96-98 % випадків інфікування пов’язане зі споживанням забрудненої сальмонелами їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються. За ризиком забруднення сальмонелами продукти харчування розташовують так:

• м’ясо тварин і вироби з нього,
• риба і морепродукти,
• яйця і вироби з них,
• молоко і молокопродукти,
• овочі та фрукти.

Епідеміологічна небезпека м’яса різко зростає при його подрібненні (фарш) та зберіганні м’ясних страв у теплі. Забруднення м’яса сальмонелами може відбуватися ще за життя тварини чи під час і безпосередньо після забою, на етапах зберігання, транспортування, кулінарної обробки і реалізації. Дуже небезпечні гусячі та качині яйця, які можуть бути інфіковані як при формуванні в яйцеводах птахів, так і через шкаралупу. Наразі почастішали випадки зараження курячих яєць, особливо це робить S. еnteritіdіs. Вважають, що 20 % курячих яєць у розвинених країнах заражені сальмонелами. Цих збудників виявляють й в яєчному порошку. У 1994 році в США відбувся найбільший спалах сальмонельозу, причиною якого було заражене морозиво, яке, в свою чергу, було виготовлено з контамінованих яєць. Цим спалахом було охоплено 224 000 людей.

Водний шлях передачі[ред. | ред. код]

Вода у поширенні сальмонельозу відіграє відносно незначну роль. Реальну епідеміологічну та епізоотичну небезпеку становить вода відкритих водойм, яка інтенсивно забруднюється неочищеними стічними водами тваринницьких ферм, пташників, боєнь, м’ясокомбінатів тощо.

Контактно-побутовий шлях передачі[ред. | ред. код]

Контактно-побутове зараження відбувається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку та дуже ослаблених людей, часто призводить до внутрішньолікарняних (нозокоміальних) спалахів хвороби, здебільшого у дитячих стаціонарах різного профілю, гематологічних, психіатричних, геріатричних, хірургічних, реанімаційних відділеннях, пологових будинках, відділеннях для недоношених. У цих випадках сальмонели поширюються через руки матерів, медперсоналу, іграшки, предмети догляду за дітьми, посуд, пеленальні столи, постільну білизну, медичну апаратуру.

Сприйнятливість та імунітет[ред. | ред. код]

Сальмонельоз поширений повсюдно, захворюваність відносно висока. Зустрічається хвороба як у вигляді спорадичних випадків, так й епідемічних спалахів. Сальмонельоз реєструють протягом року, проте влітку частіше, що зумовлено погіршенням умов зберігання продуктів харчування, збільшенням кількості мух. Можливе й осіннє підвищення захворюваності у зв’язку з масовим забоєм худоби. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу також є раптовість і масовість захворювань. Однак частіше реєструють спорадичні випадки.

На сальмонельоз хворіють люди усіх вікових груп, проте найвища захворюваність серед дітей перших років життя. Сприяють виникненню сальмонельозу фонові захворювання, насамперед травної системи, тривале застосування антибіотиків в лікуванні фонових хвороб, а також імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, онкологічні, гематологічні захворювання тощо). У містах захворюваність вища, ніж у селах. Серед професійних груп частіше хворіють особи, пов’язані з виробництвом, переробкою і реалізацією продуктів птахівництва і тваринництва. Після перенесеного захворювання імунітет сероваріантоспецифічний, нетривалий.

Salmonella typhimurium (забарвлена червоним) — збудник нозокоміального сальмонельозу, укорінюється у клітини людини (електронна мікроскопія).

Внутрішньолікарняний (нозокоміальний) сальмонельоз[ред. | ред. код]

Госпітальні спалахи спричинюють здебільшого полірезистентні до антибіотиків S. tурhіmurіum. Для нозокоміального сальмонельозу характерні поступове поширення і повільне затухання спалахів у великих лікарнях, середня тривалість яких близько 1 місяця, висока частота носійства сальмонел серед дорослих, які спілкувалися з дітьми. Вважають, що в основі формування госпітальних штамів сальмонел лежить відбір найбільш вірулентних клітин з гетерогенної популяції мікробів при взаємодії з неоднорідною за імунним статусом популяцією людей.

Загальні положення[ред. | ред. код]

Механізми патологічного процесу при сальмонельозі складні та їх остаточно не з’ясовано. Для виникнення хвороби необхідно проникнення живих сальмонел та їх токсинів у травний канал людини. Встановлено, що для здорової людини потрібно проковтнути не менше 1 млн бактерій. Потрібні також такі умови — достатня вірулентність та інфікувальна доза збудника, з одного боку, і знижена резистентність макроорганізму — з іншого. Тяжчий перебіг сальмонельозу спостерігають:

• в осіб з пригніченим кислотоутворенням у шлунку,
• фоновими хронічними захворюваннями травної системи,
• дисбіозом кишок,
• гіповітамінозом,
• імунодефіцитом.

Початкова стадія[ред. | ред. код]

Частина сальмонел, що потрапили в організм, гинуть у шлунку і дванадцятипалій кишці під дією шлункового соку і жовчі, інші руйнуються в нижніх відділах тонкої кишки. При цьому вивільняється ендотоксин, який зумовлює виникнення місцевих (біль в епігастрії, нудота, блювання) і загальних (підвищення температури тіла, інтоксикація) проявів хвороби. Також виділяється токсин ТТSS-1, який знищує конкурентів-мікроорганізмів, при цьому гине і частина самих сальмонел. Патогенність сальмонел зумовлена їх здатністю до:

• адгезії,
• колонізації,
• інвазії,
• токсиноутворення (ендотоксин, ентеротоксини, цитотоксин),
• спричинювання порушень внутрішньої білкової системи «III типу секреції»,
• стійкістю до гуморальних і клітинних механізмів захисту хазяїна (завдяки наявності білків зовнішньої мембрани та О-антигену).

В адгезії важливу роль відіграють пілі (фімбрії), особливі фібрили, джгутики і ендотоксиновий комплекс. Сальмонели колонізують поверхню епітелію тонкої кишки і проникають у клітини, не руйнуючи їх мембрану. При потраплянні сальмонел у власний шар слизової оболонки кишки їх захоплюють нейтрофіли, клітини системи мононуклеарних фагоцитів (СМФ). Розвивається запальна реакція з акумулюванням гістаміну, серотоніну, кінінів та інших біологічно активних речовин. Пізніше виникають дегенеративні зміни, некроз, десквамація епітелію слизової оболонки. Одночасно нейтрофіли виділяють фактор мобілізації макрофагів. Останні захоплюють сальмонел, всередині їх бактерії можуть розмножуватись, проте частина бактерій гине з вивільненням ендотоксину. Ліпополісахарид підвищує проникність клітинних мембран, уражає нервово-м’язовий апарат кишок.

Стадія розвитку хвороби[ред. | ред. код]

По лімфатичних шляхах бактерії потрапляють у кров. Бактеріємію при сальмонельозі виявляють дуже часто, навіть при локальному перебігу з ураженням виключно травної системи. Під час бактеріємії і наступної фіксації у клітинах СМФ сальмонели руйнуються, і ендотоксин потрапляє у кров. Ліпополісахарид зумовлює пірогенну реакцію^[12], загальну інтоксикацію, шкідливо впливає на судини, надниркові залози, Центральна нервова система (ЦНС) і вегетативну нервову систему, лейкоцити і тромбоцити, через що можливими є розлади гемоциркуляції, колапс, інфекційно-токсичний шок (ІТШ). Токсини сальмонел здатні активізувати синтез ряду біологічно-активних речовин, ферментативну і неферментативну трансформацію арахідонової кислоти у простагландини, спричинювати активацію вільнорадикальної деструкції клітин. При бактеріємії та токсинемії в організмі утворюється велика кількість вільних радикалів і продуктів перекисного окислення ліпідів. Вільні радикали спричинюють лізис клітинних мембран, інактивують протеази, фрагментують нуклеїнові кислоти, розщеплюють основну речовину сполучної тканини — гіалуронову кислоту, а також колаген. Активізація перекисного окислення ліпідів зумовлює деструктивні зміни цитоплазматичних та інших мембран, порушення іонного транспорту, пригнічення реплікації ДНК, синтезу білка, зменшення у мікросомах печінки цитохрому Р-450.

Під впливом особливої білкової системи та ентеротоксину сальмонел у слизовій оболонці тонкої кишки активізуються аденілатциклаза і гуанілатциклаза, що призводить до збільшення кількості біологічно активних речовин, насамперед цАМФ, цГМФ, простагландинів тощо. Має значення у виникненні хвороби порушення III-го типу системи секреції. Усе це зумовлює виділення у просвіт кишки великої кількості води з розчиненими у ній мінеральними речовинами. Їх втрачає організм з блювотинням і випорожненнями. Підвищення проникності мембран кишкового епітелію є основною причиною розвитку водно-електролітних порушень при сальмонельозі. Значні втрати рідини призводять до зменшення об’єму циркулюючої плазми (ОЦП), зниження артеріального тиску (АТ) і розвитку гіпоксії. Підвищуються в’язкість крові, густина плазми, виникають гіпокаліємія і гіпонатріємія. Гіпоксія крові, у свою чергу, супроводжується порушенням метаболізму в тканинах і розвитком ацидозу. У подальшому, внаслідок порушення обмінних процесів у крові підвищується вміст недоокислених продуктів, гістаміноподібних та інших біологічно активних речовин, що призводить до посилення інтоксикації. Гіпоксія, порушення водно-електролітного балансу, а також ниркового кровотоку і зміни мікроциркуляції, зумовлені розладами кровообігу у поєднанні зі зниженням концентрації калію, натрію, хлору у плазмі крові, можуть призвести до розвитку гострої функціональної недостатності багатьох систем організму, дегідратаційного шоку (ДШ).

Стадія генералізації[ред. | ред. код]

Розвиток генералізованих форм сальмонельозу пов’язаний з високою вірулентністю збудника і/або різким зниженням захисних сил організму хворого, нездатністю його локалізувати патологічний процес. При цьому накопичення і розмноження сальмонел відбувається у внутрішніх органах та лімфатичному апараті, звідти бактерії багаторазово потрапляють у кров, і хвороба перебігає за тифоподібним варіантом чи розвивається септикопіємія з формуванням вторинних гнійних вогнищ. Інфекційний процес набуває ациклічного характеру. Факторами ризику тривалої бактеріємії, діареї і виникнення септичної форми сальмонельозу є ВІЛ-інфекція та інші імунодефіцитні стани.

Клінічна симптоматика[ред. | ред. код]

Згідно МКХ-10 в класі “Деякі інфекційні та паразитарні хвороби, підкласі «Кишкові інфекційні хвороби» виділяють:

• «Інші сальмонельозні інфекції» (маючи на увазі ті, які не спричинюють черевний тиф або паратифи) (А02). У цьому підрозділі виділяють додатково:

• «Сальмонельозний ентерит» (А02.0),
• «Сальмонельозний сепсис» (А02.1),
• «Локалізовані сальмонельозні інфекції» (А02.2), що в свою чергу включають:

• «сальмонельозний артрит» (М01.3),
• «сальмонельозний менінгіт» (G01),
• «сальмонельозний остеомієліт» (М90.2),
• «сальмонельозна пневмонія» (J17.0),
• «сальмонельозний нефрит» (N16.0).

• «Інші уточнені сальмонельозні інфекції» (А02.8),
• «Сальмонельозну інфекцію не уточнену» (А.02.9).

Інкубаційний період коливається від 2-6 год до 2-3 днів. При нозокоміальному сальмонельозі він може подовжуватись до 7 діб.

Сальмонельозний ентерит[ред. | ред. код]

Виникає найчастіше — у 72-97 % хворих. Проявляється він у типових випадках інтоксикаційним синдромом, ураженням травної системи і ознаками зневоднення. Початок захворювання гострий, ознаки інтоксикації виникають раніше, ніж шлунково-кишкові розлади.

Початок[ред. | ред. код]

Після короткого періоду дискомфорту (відчуття нездужання, здуття і бурчання в животі) з’являється озноб зі швидким підвищенням температури тіла, головний біль, запаморочення, загальна слабість, ломота в тілі, біль в суглобах (артралгії) і в попереку. У наступні години або наприкінці доби приєднуються нудота, блювання, біль у животі.

Розгорнутий період[ред. | ред. код]

Симптоми інтоксикації максимально розвиваються протягом 1-2 діб. Висота і тривалість гарячки, як правило, відповідають тяжкості хвороби. Гарячка частіше послаблюючого типу, у тяжкохворих — постійного чи неправильного, супроводжується сильним повторним ознобом і потінням. Біль у животі носить гострий, постійний або переймиподібний характер, локалізується здебільшого в епігастральній та ілеоцекальній ділянках, біля пупка (так званий сальмонельозний трикутник), посилюється перед блюванням і дефекацією. Після блювання біль слабшає. Блювання переважно багаторазове, на початку — залишками їжі, а далі блювотиння стає водянистим, зеленкуватим. При тяжкому перебігу хвороби блювання може тривати декілька діб. Пронос починається трохи пізніше, ніж блювання. Випорожнення рясні, смердючі, досить швидко стають водянистими, з домішками слизу і зеленуватим відтінком, часто нагадують жабуриння або жаб’ячу ікру. Повторне рясне блювання і часті рідкої консистенції випорожнення зумовлюють розвиток помірного чи тяжкого зневоднення за градацією ВООЗ. Хворих турбує сухість у роті, спрага, наростаюча м’язова слабкість, судоми литкових м’язів. Хворі переважно бліді. Зрідка лице червоне, з ін’єкцією судин склер і кон’юнктив. Еластичність шкіри, тургор м’яких тканин знижені. Слизові оболонки губ і порожнини рота сухі, на губах нерідко маніфестує герпетичний висип. Пульс частий, АТ знижений. Тони серця приглушені. Можуть виникати екстрасистолія, систолічний шум на верхівці. Живіт здутий, при пальпації болючий, бурчить. У третини хворих збільшена печінка, у 20-25 % — селезінка.

Ентероколіт[ред. | ред. код]

У деяких випадках до типового ентериту пізніше приєднується синдром коліту. Біль з верхніх відділів живота переміщується у ліву здухвинну ділянку, виникає частіше перед дефекацією, хворі відчувають неповне випорожнення після дефекації, можливі несправжні поклики на дефекацію, тенезми^[13]. Випорожнення які на початку ентериту рясні, пінисті, з переміщенням патологічного процесу до товстого кишечнику стають мізерними, містять домішки слизу і крові, у тяжких випадках стають безкаловими, нагадуючі такі при шигельозі. Сигмоподібна кишка ущільнена, різко спазмована і болюча. Ентероколіт при сальмонельозі виникає рідко.

Сальмонельозний сепсис[ред. | ред. код]

Реєструють рідко, він розвивається лише у 2 % хворих на сальмонельоз. Починається гостро з ознобу, підвищення температури тіла і симптомів гастроентериту. Через 1-2 доби останні затихають, а гарячка і явища інтоксикації наростають, як при черевному тифі. Серед скарг домінують головний біль, загальна слабкість, поганий сон. Можна спостерігати закладення носа, підкашлювання, герпетичний висип на губах і носі, гіперемія обличчя. Згодом обличчя стає блідим, язик покривається білим нашаруванням, відзначають гіпотензію, відносну брадикардію, здуття живота, збільшення печінки і селезінки, у третини хворих на 10—14-ту добу з’являються мізерні розеольозні висипання на бокових поверхнях грудної клітки, тулубі. У половини хворих у перші дні обличчя почервоніле, є ін’єкція судин склер, у третини — кон’юнктивіт. Іноді подібного характеру ураження може розпочинатись без гастроентериту. У цьому випадку гарячка триваліша.

У осіб з імунодефіцитним станом, тяжкими фоновими хворобами (ВІЛ-інфекція, злоякісні пухлини, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність тощо) сальмонельозний сепсис починається гостро з ознобу, підвищення температури тіла, рідше — після дуже нетривалого гастроентериту. Через декілька днів формується картина типового сепсису — сильний озноб, гарячка, виражена пітливість, головний біль, безсоння, можна спостерігати геморагічний висип, збільшуються печінка і селезінка, згодом можуть виявлятися множинні гнояки в різних органах (легені, плевра, ендокард, оболони мозку тощо).

Локалізовані сальмонельозні інфекції[ред. | ред. код]

Іноді у хворих відбувається розвиток органних уражень без видимої бактеріємії, що становить сутність локалізованих сальмонельозних інфекцій. На перший план у таких хворих виступають відокремлені ознаки уражень нирок, селезінки, кісток, легень тощо. Нозокоміальний сальмонельоз перебігає у вигляді таких локальних інфекцій або ж сепсису.

Бактеріоносійство[ред. | ред. код]

Ще називають субклінічним перебігом. Відносять цей стан до коду «Інші уточнені сальмонельозні інфекції» й може бути гострим, коли виділення сальмонел після клінічного одужання триває менше ніж 3 місяці, і хронічним — понад 3 місяці. Транзиторне бактеріоносійство тлумачать як одноразове виділення сальмонел з випорожнень, в разі відсутності будь-яких проявів хвороби зараз і протягом попередніх 3 місяців, а також за негативних результатів серологічних реакцій у динаміці.

Після перенесеного сальмонельозу не завжди настає повне одужання. У третини хворих відзначають залишкові явища у вигляді розладів функції травного каналу (печія, відрижка, зниження апетиту, біль у животі, метеоризм тощо). Ці порушення можуть з’явитися відразу після затихання основних клінічних проявів сальмонельозу чи, частіше, через 2-3 тижні після стаціонарного лікування і недотримання реконвалесцентом належних дієти і режиму. У певної частки осіб після сальмонельозу згодом можуть сформуватися хронічний гастрит, ентероколіт, холецистит, панкреатит чи навіть неспецифічний виразковий коліт.

Ускладнення при сальмонельозі численні та досить різноманітні — інфекційно-токсичний та дегідратаційний шок, колапс, ГНН, гостре порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, отит, ендо- і міокардит, тромбоз мезентеріальних судин. Вони розвиваються переважно в дітей першого року життя, осіб похилого віку, а також при пізній госпіталізації хворого, тяжкому перебігу чи рецидиві хвороби, за наявної тяжкої фонової патології, вираженого імунодефіциту.

При сальмонельозному ентериті прогноз сприятливий, однак серйозний у немовлят та осіб похилого віку, при сальмонельозному сепсисі вкрай несприятливий при розвитку ІТШ, гнояків.

Проведення бактеріологічного дослідження на сальмонели. Мікробіолог розглядає чашку Петрі з вирослою там на поживному середовищі колонією.

Сальмонельоз розпізнають на підставі характерних клініко-епідеміологічних ознак і лабораторних даних. Слід врахувати, що сальмонельозний ентерит розпочинається гостро і вже через 10-12 годин досягає максимальних проявів. Клінічні прояви складаються з синдромів загальної інтоксикації та гострого гастроентериту. У тяжких випадках виникає зневоднення. Вагомими є епідеміологічні свідчення про груповий характер захворювань та їхній зв’язок з вживанням недоброякісних харчових продуктів або страв, що були приготовлені з порушенням санітарно-гігієнічних вимог.

При сальмонельозному ентериті клінічний аналіз крові може показувати тенденцію до еритроцитозу (внаслідок згущення крові), лейкоцитоз із зсувом формули вліво, ШОЕ в нормі або дещо збільшена. Копрограма свідчить про ураження тонкої і товстої кишок (порушення травлення, слиз, лейкоцити, зрідка еритроцити).

Діагностика сальмонельозу включає бактеріологічне дослідження (посів) крові хворого, калу, сечі, блювотиння, промивних вод, залишків їжі. Матеріал слід забирати до призначення етіотропного лікування. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища (вісмут — сульфіт агар, середовища Ендо, Плоскірєва) і середовища збагачення. Можна також використати жовчний і звичайний м’ясо-пептонний бульйон.

З серологічних методів діагностики частіше використовують реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) з груповим сальмонельозним діагностикумом і реакцію аглютинації (реакція Відаля) з парними сироватками крові, які беруть з інтервалом в 7-10 днів. Мінімальний діагностичний титр — 1:160. Переконливішим є зростання титру антитіл у динаміці хвороби. Частота позитивних результатів досягає 75 % і більше. З метою експрес-діагностики в останні роки застосовують імунофлюоресцентний метод і реакцію коаглютинації.

У стаціонарі підлягають лікуванню хворі з сальмонельозним сепсисом, з тяжким перебігом ентериту, з серйозними фоновими хворобами. Хворих з тяжким і середньотяжким перебігом сальмонельозного ентериту можна лікувати амбулаторно.

Загальні заходи[ред. | ред. код]

У гострий період вони повинні дотримуватися ліжкового режиму. Через 2-3 дні після покращання стану фізичний режим хворого розширяють. Хворий має притримуватися відповідної дієти.

Негайні детоксикаційні заходи[ред. | ред. код]

При сальмонельозному ентериті хворому треба якомога раніше надати ентеросорбенти, в стаціонарі можливе промивання шлунку і кишечнику. У тяжких випадках шлунок промивають при лежачому положенні хворого. Після промивання шлунка необхідно дати перорально ентеросорбент. Ентеросорбційну терапію продовжують 3-5 днів, залежно від тяжкості перебігу хвороби. Необхідно пам’ятати, що ентеросорбенти застосовують за 1,5 години до чи після прийому їжі та медикаментів.

Боротьба із зневодненням[ред. | ред. код]

При вираженій дегідратації та інтоксикації, тяжкому стані хворого, повторному блюванні регідратацію та дезінтоксикацію проводять шляхом внутрішньовенного введення збалансованих сольових розчинів «Ацесоль», «Трисоль», «Дисоль», «Рінгера лактатний», «Гартмана». При незначній дегідратації застосовують оральні регідратаційні суміші (ОРС).

Подальші детоксикаційні заходи[ред. | ред. код]

Якщо зневоднення незначне чи після відновлення ОЦП можна вводити з метою дезінтоксикації глюкозно-сольові суміші, розчини інших вуглеводів з солями. Крім них можна застосовувати з цією ж метою ще й теплий неміцний чай, відвар сушених яблук, родзинок, напар звіробою, м’яти, меліси.

Заходи з відновлення функції травлення[ред. | ред. код]

Для відновлення мікробіоценозу кишок, який порушується практично в усіх хворих на сальмонельоз, доцільним є призначення пробіотиків. Курс лікування триває 2-3 тижні. Для покращання травлення при розширенні дієти хворим призначають ферментні препарати на основі панкреатину по 1-2 драже чи таблетки 3 рази на день перед їжею чи під час їди протягом 5-10 днів.

Особливості проведення антибактерійної терапії[ред. | ред. код]

Призначати антибактерійні препарати при сальмонельозі не лише не доцільно, але й шкідливо, так як вони збільшують тривалість діареї, інтоксикації, посилюють дисбактеріоз кишок, затримують звільнення організму від збудника. Показані вони лише при домінуючих ознаках дистального коліту, розвитку ускладнень чи загостренні тяжких фонових захворювань, особам з ослабленим імунітетом, а також при сальмонельозному сепсису, органних ураженнях. Перевагу слід віддавати ципрофлоксацину та іншим нереспіраторним фторхінолонам, цефтріаксону. При органних гнояках проводять хірургічне втручання. Для санації хронічних носіїв сальмонел названі антибіотики поєднують з імуностимулювальними препаратами.

Правила виписки зі стаціонару[ред. | ред. код]

Виписати зі стаціонару пацієнта можна після повного клінічного одужання, окрім працівників декретованих груп, яких виписують лише після негативних результатів триразового (з перервою 1-2 дні) дослідження випорожнень. Якщо повторно виділено сальмонел, спостереження (і за потреби — лікування) здійснюють амбулаторно.

В епідемічному осередку, за яким спостерігають протягом 1 тижня, виявляють і лікують джерело інфекції, проводять бактеріологічне дослідження харчових продуктів і осіб, які їх готували і спожили. Після госпіталізації хворого роблять заключну дезінфекцію, якщо ж його залишили вдома — поточну.

В Україні здійснюють державний санітарний нагляд за харчовими підприємствами. Він передбачає систематичний контроль виготовлення, зберігання, транспортування і реалізації продуктів. Важливо досягти максимальної автоматизації і механізації технологічних процесів, не допустити безпосереднього контакту сирої і готової продукції на всіх технологічних етапах виготовлення, забезпечити якісну термічну обробку, використання холодильних камер для зберігання продуктів, які швидко псуються. Категорично заборонено продаж качиних і гусячих яєць у торговій мережі та використання їх на підприємствах громадського харчування. Ветеринарна служба має забезпечити суворий санітарний контроль забою худоби і птиці.

Сальмонельоз у свійських тварин і птахів[ред. | ред. код]

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

До сальмонельозу сприйнятливі всі види сільськогосподарських тварин і птахів. Хвороба уражає переважно молодняк. У дорослих тварин сальмонельоз частіше проходить без відчутних клінічних проявів, малосимптомно. Зараження, як і у людей, відбувається через травну систему. У тварин нерідко відбуваються такий сальмонельоз, який нашаровується на якесь первинне захворювання (чума свиней, пастерельоз тощо) і ускладнює його перебіг. Частим є загибель ембріонів від внутрішньоутробного зараження, яке відбувається у вагітних тварин внаслідок бактеріємії.

Сальмонельоз у молодняка перебігає гостро, підгостро, хронічно і атипово. Інкубаційний період коливається від 1-3 до 7 діб, а його тривалість залежить від резистентності організму, вірулентності та дози збудника, а також способу зараження і умов, в яких знаходиться сприйнятлива тварина.

Гострий перебіг[ред. | ред. код]

При гострому перебігу у телят, поросят, ягнят і лошат спостерігають млявість, температура тіла підвищується. Захворілі більше лежать, дихання прискорене. Апетит мінливий, з’являється спрага. З’являється діарея. Випорожнення стають рідкими, сіро-жовтуватого кольору з домішками слизу, бульбашок газу, нерідко — з домішкою крові. Надалі діарея посилюється, і тварина перестає контролювати дефекацію. При тяжкому перебігу уражаються нирки — сеча стає каламутною, іноді з домішкою еритроцитів, сечовипускання часте, хворобливе. Спостерігають артрити — частіше уражаються зап’ястні та заплюсневі суглоби. У поросят ще розвивається кон’юнктивіт з виділенням ексудату, який, засихаючи у вигляді жовто-брудних кірочок, склеює повіки. На шкірі області живота, пахов, кінчиків вушних раковин з’являються крововиливи від темно-синього до фіолетового кольору.

Підгострий перебіг[ред. | ред. код]

Характеризується менш вираженими симптомами, з появою пневмонії (виділення з носових ходів, кашель, хрипи в легенях, гарячка).

Хронічний перебіг[ред. | ред. код]

При хронічному сальмонельозі, який частіше розвивається після гострої або підгострої стадії, поряд з тривалою діареєю починають переважати ознаки запалення легенів. Хворі тварини різко відстають у рості, вгодованість у них знижується; уражені зап’ястні, колінні, заплюсневі суглоби. У поросят, крім того, шкіра втрачає еластичність, на ній з’являється екзема, шкіра вушних раковин темно-фіолетового кольору з вогнищами некрозу.

Атиповий перебіг[ред. | ред. код]

Іноді у телят старших вікових груп (2-4 міс) спостерігають легкий перебіг сальмонельозу (атипова, або абортивна, форма). У них зменшується апетит, незначно підвищується температура тіла. У окремих тварин з’являється пронос, але через 3-6 днів вони одужують.

Сальмонельоз у собак[ред. | ред. код]

У цих тварин переважає кривава діарея, можливе ураження печінки та інших внутрішніх органів.

Клінічний перебіг у птахів[

Сальмонеллез — Уикипедия

Уикипедия — ашық энциклопедиясынан алынған мәлімет

Сальмонеллез — жұқпалы ішек ауруы. Аурудың қоздырғышы — сальмонелла туысына жататын таяқшалы бактериялар. Бұл бактерияларды алғаш рет 1885 ж. Америка ғалымдары Дж.Смит пен Д.Е. Сальмон обамен ауырған шошқалардан тапқан. Қазіргі кезде 2500-ден астам сальмонелла бактериясы бар. Сальмонеллалар сыртқы ортада қолайлы жағдай туса, көбейе береді. Олар суда 5, ет-шұжық, сары майда 4 айға, сүтте 20 күнге, ірімшікте 1 жылға дейін тіршілігін жоймайды. Малға беретін жемдерде 10 ай, топырақта 18 айға дейін сақталады. Сальмонеллар — негізінен көптеген жабайы және үй жануарларының ішек жолының қалыпты микрофлорасы. Адамдарға Сальмонеллез әр түрлі үй жануарлары мен құстардан жұғады. Ауру, әсіресе, нәрестелер мен қарт адамдарда ауыр өтеді. Ауруды лаб-да арнайы бактериол. (қан, нәжіс, құсық қалдығы, т.б. алынады) және серол. әдіспен (Видаль реакциясы, т.б.) анықтайды. Емі: асқазанды жедел жуып-шаяды, дененің улануын әлсірететін, жоғалтқан тұз-су балансын қалпына келтіретін әр түрлі сұйықтықтарды тамырға құю, витаминдер, бактериофагтар, антибиотиктер (левомицетин, циклофлоксацин, т.б.) қабылдау. Сальмонеллез бен күресу және оның алдын алу үшін сан.-гигиен., ветеринар. және індетке қарсы шаралар кешені жүргізіледі. ^[1][2]

Пайдаланылған cілтемелер[өңдеу]

1. ↑ Қазақ Энциклопедиясы, 7 том
2. ↑ Патологиялық анотомия терминдерінің орысша – латынша – қазақша түсініктеме сөздігі.- Ақтөбе. ISBN 9965-437-40-8

Salmonella enterica — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Salmonella enterica — грам-негативна бактерія, з роду Salmonella, рухома за допомогою джгутиків^[1].

S. enterica має велику кількість сероварів — в літературі описані до 2500^[2]. Salmonella enterica serovar Typhi (історично відома як вид S. typhi) — збудник черевного тифу. Інші серовари, наприклад Typhimurium, (також відомий як S. typhimurium) можуть приводити до гострого гастоентериту людини, що називається сальмонельозом.

Сальмонельоз виникає через вживання харчових продуктів, контамінованих S. enterica, яка часто заражає рогату худобу і домашню птицю, хоча також й інших тварин, наприклад котів. Проте, дослідження сумок пилососів показали, дома людей можуть служити резервуаром бактерії, особливо, якщо сім’я має контакт з джерелом інфекції, наприклад через людину, що працює з рогатою худобою або в ветеринарній клініці.

Зараз встановлені генетичні послідовності сероварів Typhi^[3] та Typhimurium LT2^[4].

Salmonella enterica serovar typhi[ред. | ред. код]

Грам-негативна бактерія, що є збудником черевного тифу.

1. ↑ Giannella RA (1996). Salmonella. In: Barron’s Medical Microbiology (Barron S et al, eds.) (вид. 4th ed.). Univ of Texas Medical Branch. (via NCBI Bookshelf) ISBN 0-9631172-1-1. 
2. ↑ Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9. 
3. ↑ Parkhill J et al. (2001). Complete genome sequence of a multiple drug resistant Salmonella enterica serovar Typhi CT18. Nature 413 (6858): 848–52. PMID 11677608 DOI:10.1038/35101607. 
4. ↑ McClelland M et al. (2001). Complete genome sequence of Salmonella enterica serovar Typhimurium LT2. Nature 413 (6858): 852–6. PMID 11677609 DOI:10.1038/35101614. 

Сальмонеллез — Симптомы и эффективное лечение сальмонеллеза препаратами

Последнее обновление – 1 марта 2020 в 01:23

Время на чтение: 7 мин

Внезапная диарея, с сильными болями в животе, обильной рвотой и общим недомоганием – это не только симптомы пищевого отравления!

Возможно, вы заболели сальмонеллезом – кишечной инфекцией, грозящей осложнением для работы практически всех внутренних органов. Особенно опасен сальмонеллез для стариков и детей.

Поскольку сальмонеллез имеет симптомы, похожие на другие инфекционные заболевания, важно знать, как отличить симптомы сальмонеллеза от проявления других инфекций и чем помочь больному до обращения к врачу.

Нужен ли прием антибиотиков? Помогут ли народные средства при лечении?

Возбудитель сальмонеллеза

Это острое инфекционное заболевание вызывается бактерией, имеющей форму палочки. Именно сальмонелла вызывает симптомы, типичные для этой болезни.

Тяжесть заболевания зависят от вида бактерии: всего их больше двух тысяч, в России наблюдается порядка 500 разновидностей сальмонелл, опасных для человека и животных.

Эти бактерии почти не восприимчивы к условиям внешней среды и могут оставаться в активном виде более полугода даже в морской воде, а в почве и в пыли внутри помещений – до полутора лет.

Стоит сальмонеллам попасть в благоприятную среду, как они тут же начинают активно размножаться. Единственным способом уничтожения сальмонеллы является дезинфекция продуктов или их тщательная термическая обработка.

Пути заражения

Первоисточник для этой инфекции – крупный рогатый скот, свиньи, овцы, лошади, домашняя птица.

Сами они болеют бессимптомно, но возбудитель содержится в их биологических выделениях: моче, слюне, фекалиях, даже в молоке. При обслуживании животных, транспортировке и обработке туш сильна вероятность заражения человека.

Очень часто заражение людей происходит через куриные яйца, а точнее – через содержащиеся на их поверхности фрагменты куриных фекалий. Особенно много случаев сальмонеллеза в летнее время, так как теплая погода благоприятствует быстрому росту бактерий в питательной среде.

Недаром сальмонеллез называют самым опасным летним заболеванием.

Передача заболевания между людьми осуществляется через грязные руки, другие пути заражения, в том числе и бытовой, практически не опасны для человека.

Инкубационный период

Попав в организм человека, сальмонелла может проявляться как через несколько часов (6 и более), так и до 3 суток – это инкубационный период заболевания сальмонеллеза. За это время бактериям необходимо преодолеть кислую среду желудка и попасть в тонкую кишку. С этого момента начинает нарастать симптоматика болезни.

Продукты жизнедеятельности сальмонелл начинают поступать в кровь человека и она переносит токсины по всему организму, обуславливая как кишечную симптоматику, так и нарушения работы нервной системы.

Из-за того, что сальмонеллез имеет инкубационный период такой величины, врачи часто не могут отличить его от пищевого отравления.

Даже при отсутствии признаков болезни, человек становится носителем инфекции и может быть опасен для окружающих. Поэтому важно всегда соблюдать санитарно-гигиенические нормы, ведь бессимптомная форма сальмонеллез также опасна для окружающих.

Общие симптомы

Признаки болезни разнятся в зависимости от того, какой формой сальмонеллеза болен человек, однако практически всегда недуг протекает следующим образом:

• быстрый подъем температуры до 39С и более, сопровождающийся общим недомоганием, а также головной болью и головокружением;
• боль в желудочной области, которая быстро приводит к рвоте с фрагментами пищи;
• после эвакуации содержимого желудка рвота становится слизистой;
• понос с характерным пенистым и водянистым стулом зеленоватого цвета, кал содержит слизь;
• область печени увеличена.

Это – первые признаки, которыми проявляется сальмонеллез.

В зависимости от типа возбудителя, заболевания может иметь следующие формы:

1. гастроинтестинальная форма: ее симптомы описаны выше, она является самой распространенной;
2. тифоидная форма: манифестирует аналогично, но постепенно симптомы нарастают – лихорадка держится в течение недели, интоксикация не уменьшается, сознание больного спутано, к концу первой недели появляется тифоподобная сыпь, которая постепенно исчезает за несколько дней;
3. септическая форма: наблюдается очень редко, присуща только пожилым, новорожденным и людям с ослабленным иммунитетом. Заболевание протекает тяжело, с первых дней состояние больных ухудшается вплоть до критического.
4. бессимптомная форма: так называемое бактерионосительство. Клинические симптомы заболевания отсутствуют, но в анализах выявляются сальмонеллы.

Первая помощь: лечим правильно

Лечение сальмонеллеза направлено, в первую очередь, на борьбу с обезвоживанием организма и на выведение токсинов.

При легкой форме заболевания необходимо: промыть желудок слабым раствором соды или марганцовки. Для этого нужно выпить один или два стакана раствора и спровоцировать рвоту, раздражая шпателем или оборотной стороной столовой ложки корень языка.

Дополнительно можно использовать очистительную клизму, которая выведет основную массу бактерий непосредственно из кишечника. пить большое количество жидкости для профилактики обезвоживания и для удаления токсинов.

Так как больной при обезвоживании теряет не только воду, но и соли, которые нужны для правильной работы организма, то пить простую воду для лечения недостаточно!

Лучший выбор в этом случае – использовать специальные солевые растворы (Регидрон). Если вода не задерживается в организме, а провоцирует рвоту, то нужно пить понемногу, но очень часто – раз в пять минут несколько столовых ложек жидкости.

Вместо регидрона можно пить раствор соли, куда входит чайная ложка соли и половина чайной ложки соды на литр воды. использование разнообразных сорбентов (начиная с простого активированного угля) значительно сократит время проявления симптомов сальмонеллеза;

Дополнительно можно начать противодиарейную терапию. соблюдать специальную диету. Основная ее задача – минимизировать любое воздействие на травмированную воспалением слизистую кишечника.

Рекомендуется до минимума сократить количество жиров и углеводов, оставив в рационе обычное количество белков. Всю пищу надо готовить на пару или отваривать и пюрировать при помощи блендера;

В качестве дополнительных мер допускается заваривать травы: в первые дни – противодиарейные сборы (кора дуба, грецкие орехи), в последующие дни – противовоспалительные травы (ромашка, мята).

Обратите особое внимание! При малейшем подозрении на сальмонеллез у детей, чей возраст 3 года и меньше, любое самолечение запрещено!

Необходимо незамедлительно обратиться к инфекционисту или вызвать скорую помощь. Любая форма сальмонеллеза в этом возрасте является прямым показанием к немедленной госпитализации.

Что нельзя есть при сальмонеллезе

Следует полностью исключить из рациона продукты, которые вызывают брожение в кишечнике. Это, в первую, очередь, молоко, овощи с грубой клетчаткой, не прошедшие термическую обработку, некоторые из фруктов (среди них – цитрусовые, сливы, виноград, груши).

Конечно же, не допустим никакой фастфуд, пряности и специи, сладости, выпечка. Из напитков следует исключить какао, кофе, газировку. В идеале надо пить только раствор регидрона или чистую негазированную воду.

Длительность заболевания

Лечение острого состояния (при легкой и средней формах инфекции) занимает 1-2 недели. В это время больному показан абсолютный постельный режим.

Как только стул и температура приходят в норму, диета и режим могут быть несколько смягчены. В тяжелых случаях постельный режим продляют до трех и более недель.

Обязательно ли обращение к врачу

Все рекомендации в этом разделе касаются только взрослых. Детям с подозрением на сальмонеллез обращение к врачу обязательно!

Взрослые во многих случаях могут обойтись без врача и без стационарного лечения. Если симптомы заболевания сальмонеллеза идут на убывание при соответствующей диете и проводимых лечебных мероприятиях, то организм справляется с болезнью сам.

Однако если вас беспокоит многократная рвота и непрекращающийся понос, то необходимо обратиться в приемное инфекционное отделение. В этом случае вам, скорее всего, придется пройти лечение в стационаре: с таким сильным обезвоживанием справиться в домашних условиях нельзя, нужны капельницы.

Также обязательно обращение к специалисту, если вы подозреваете у себя тифоидную (септическую) форму сальмонеллеза, которую нельзя вылечить вне стационарных условий.

Обратите внимание: при гастроинтестинальной форме антибиотики наоборот противопоказаны! Не занимайтесь самоназначением препаратов!

Кроме того, большинство разновидностей сальмонелл не реагируют на действие антибиотиков, из-за чего их не часто применяют в комплексной терапии.

Как подтвердить диагноз

Несмотря на хорошо описанные признаки сальмонеллеза, определить его в домашних условиях невозможно. Более того, ни один врач не сможет поставить вам этот диагноз без проведения клинических исследований. Для этого необходимо сдать анализы кала, рвотных масс, мочу.

Также на исследование принимают остатки пищи, которую ел заболевший. Однако в связи с длительностью инкубационного периода, сделать это не всегда представляется возможным.

Бактериологическое исследование высевает те группы бактерий, которые содержатся в образцах материала, поэтому наиболее показательными и достоверными будут анализы, сданные в первые дни заболевания. Болезнь инфекционная сальмонеллез лучше всего определяется при изучении кала.

Насколько опасен сальмонеллез?

Степени его опасности зависит, как вы уже поняли, от протекающего типа заболевания и от возраста больного. Также велика вероятность осложнений при отсутствии должного лечения.

Среди самых тяжелых последствий: вероятность смерти при тифоидном и септическом варианте болезни, менингит и пневмония, токсический шок и инфекционный психоз, нарушение работы нервной системы, сердечная недостаточность.

Даже при полном выздоровлении неприятные последствия могут преследовать человека еще долгое время.

Они требуют продолжительного наблюдения и, возможно, лечения: нарушение микрофлоры кишечника, оно требует приема ферментных препаратов, дисбактериоз после окончания острого периода болезни (восстанавливается пребиотики), на время лечения и 30 дней после выздоровления необходимо бывает соблюдать диету.

Особенно тяжелые последствия сальмонеллеза бывают у детей дошкольного и школьного возрастов. Болезнь обязательно проявляется после выздоровления хроническими воспалительными процессами в желудочно-кишечном тракте.

Специализированная диета, назначенная врачом, должна соблюдаться еще как минимум три месяца после окончания острого периода.

Как обезопасить себя и окружающих

Человек остается заразным еще некоторое время после полного выздоровления. Обычно после острых форм сальмонеллы выделяются с калом еще от 15 дней до 3 месяцев. Если бактерии высеваются в анализах позднее этого срока, то речь идет уже о хроническом бактерионосительстве.

Несмотря на то, что выздоровевший человек получает иммунитет на сальмонеллез, он может заболеть им повторно в случае, если возбудителем будет другая разновидность сальмонелл.

Сальмонеллез относится к тем болезням, которые легче предотвратить, нежели лечить. Соблюдение элементарных правил личной гигиены позволит избежать заражения почти в 100% случаев.

Профилактические мероприятия необходимо выполнять всем членам семьи на постоянной основе, не только тогда, когда у одного из членов семьи подозрение на носительство возбудителя.

Чтобы родители и дети не заразились и не заболели, надо применять следующие советы:

1. регулярно обследовать домашних животных у ветеринара (речь идет не только о кошках и собаках, но и о крупном рогатом скоте, лошадях, овцах, козах и т. д.), не употреблять в пищу сырые яйца и мясо с кровью: продукт должны пройти термическую обработку;
2. в случае если в какое-то блюдо надо добавить сырые яйца, нужно очень хорошо вымыть их с мылом, убирая фрагменты фекалий с поверхности;
3. не пастеризованное молоко необходимо обязательно кипятить;
4. не есть готовую пищу в местах общественного питания, чистота которых сомнительна, особенно актуален этот совет для летнего периода;
5. самое главное правило – мыть руки до еды, после общения с животными и при любом удобном случае. Мыло желательно использовать хозяйственное.

Похожие статьи

Загрузка…

Сальмонеллы

Сальмонеллез – это опасное пищевое отравление, инфекционное заболевание, которое могут вызывать бактерии сальмонеллы. Заражение обычно происходит, когда человек употребляет в пищу несвежие продукты, где обитает данная бактерия. Кроме того, сальмонеллы обитают в естественных водоемах. Как уберечься от инфицирования?

Сальмонеллами называют кишечные бактерии, которые в большинстве своем патогенны. Они необычайно опасны для здоровья человека. Сальмонеллы являются возбудителями острой кишечной инфекции (сальмонеллеза), брюшного тифа и паратифа. Какие профилактические меры важно соблюдать, чтобы не заразиться этой инфекцией?

Сальмонеллез: источники заражения, симптомы и меры профилактики

Сальмонеллы стали известны науке в 1880 г. благодаря немецкому доктору Карлу Эберту. Эберт выделил эти бактерии из селезенки и лимфоузлов человека, скончавшегося от брюшного тифа. Позже их выделил ветеринар из Америки Дэниел Салмон, в честь которого и были названы бактерии.

Подписывайтесь на наш аккаунт в INSTAGRAM!

Опасность заражения сальмонеллами

Сальмонеллы продолжительный период жизнеспособны во внешней среде. В воде они могут прожить до 5 месяцев, в мясе, мясных продуктах (колбасных изделиях) – до 4 месяцев, в замороженном мясе говядины – до 6 месяцев, в мясе птицы – до года и более. Становится понятным, что замораживание значительно продляет срок существования сальмонелл. 

Такие виды кулинарной обработки как соление, копчение на них практически не действуют. В почвах они имеют жизнеспособность до 1,5 лет.

В мясных и молокопродуктах, хранящихся при комнатной температуре воздуха, сальмонеллы мало того, что жизнеспособны, они еще и активно размножаются. Опасно, что при этом внешний вид и вкусовые качества продуктов не ухудшаются. И вы никак не сможете определить, заражена ли еда сальмонеллой.

Главный способ инфицирования сальмонеллой – пищевой. Это случается при употреблении самых разных продуктов: мяса, колбас, молокопродуктов, яиц.

Следующим распространенным способом заражения можно назвать водный. Сальмонеллы, как уже говорилось, могут обитать в разных природных водоемах. Проникновение сальмонелл в водопровод можно считать чрезвычайной ситуацией.

Подписывайтесь на Эконет в Pinterest!

Симптомы саломонеллеза

Желудочный сок человека сальмонелл не губит. Бактериальная оболочка хорошо их защищает. Поэтому они проникают в слизистую тонкого кишечника и начинают производить там большой объем токсичных веществ. В результате – интоксикация организма, диарея, рвота и желудочные боли.

Инкубационный период сальмонеллы насчитывает 12 – 24 часов, но в разных случаях может оказаться, например, 6 часов или даже трое суток. Начало заболевания внезапное. У больного повышается температура, ощущается неимоверная слабость, головная боль, боли в животе, тошнота, рвота, диарея. Экскременты водянистые, крайне зловонные, зеленоватого цвета. Не исключены крайне серьезные осложнения – токсическое расширение кишечника, перитонит. Как правило, есть обезвоживание.

Профилактика заражения сальмонеллой 

• как можно чаще мыть руки; 
• не приобретать яйца, молоко и мясо, не прошедшие необходимого санитарного контроля;
• почаще мыть ячейки в холодильнике для хранения яиц;
• перед кулинарной обработкой мыть яйца с хозяйственным мылом;
• для сырого мяса необходимо иметь на кухне отдельную разделочную доску и нож. Такую доску не следует использовать при нарезке хлеба, сыра и других пищевых продуктов; 
• обязательна добросовестная термообработка мяса и птицы;
• молоко важно кипятить (таким образом сальмонеллы моментально убиваются).опубликовано econet.ru

  Подписывайтесь на наш youtube канал!

  Лучшие публикации в Telegram-канале Econet.ru

P.S. И помните, всего лишь изменяя свое потребление – мы вместе изменяем мир! © econet

*Статьи Эконет.ру предназначены только для ознакомительных и образовательных целей и не заменяет профессиональные медицинские консультации, диагностику или лечение. Всегда консультируйтесь со своим врачом по любым вопросам, которые могут у вас возникнуть о состоянии здоровья.

Сальмонеллы — Википедия с видео // WIKI 2

Salmonella sp.

Род: Сальмонеллы

Salmonella Lignieres 1900

Сальмоне́ллы^[1] (лат. Salmonella) — род неспороносных бактерий, имеющих форму палочек (длина 1—7 мкм, ширина около 0,3—0,7 мкм)^[2]. Род назван в честь американского ветеринара Даниела Элмера Салмона (1850—1914)^[2][3]. Сальмонеллы, как правило, не ферментируют лактозу и патогенны для людей и других животных при пероральном введении. Некоторые виды являются возбудителями брюшного тифа, паратифов и других сальмонеллёзов^[2].

Энциклопедичный YouTube

• 1/4

  Просмотров:

  5 400

  13 990

  1 416

  5 859

• ✪ Сальмонеллез. Реакция Видаля | Salmonellosis. Widal reaction

• ✪ САЛЬМОНЕЛЛЕЗ, лечение сальмонеллеза © Salmonellosis, treatment of salmonellosis

• ✪ Амбалов Юрий Михайлович – дизентерия, сальмонеллез (2001)

• ✪ Кишечные инфекции (Часть 1)

Содержание

Особенности

Грамотрицательны, факультативные анаэробы, большинство подвижно (благодаря перитрихиям, то есть расположенным по всей поверхности бактерии жгутикам). На плотных питательных средах образуют круглые колонии серовато-белого цвета, при росте на бульоне — помутнение и осадок. В мазках располагаются беспорядочно. Не образуют спор, имеют микрокапсулу, перитрихи. При отсутствии гравитации сальмонеллы объединяются в тонкую плёнку^[4]. Сальмонеллы сбраживают углеводы (глюкозу, маннозу, ксилозу, декстрин) и спирты (инозит, дульцит) с образованием кислоты, а иногда и газа. Оптимальными для роста являются температура 37 °C, рН среды 7,2—7,4. Они неприхотливы и растут на простых питательных средах.

Сальмонеллы могут сохраняться длительное время во внешней среде и продуктах питания. Ультрафиолетовое излучение и тепло ускоряет их смерть, они погибают при нагревании до 55 °C (131 °F) за полтора часа или до 60 °C (140 °F) в течение 12 минут^[5]. Для защиты от заражения сальмонеллой рекомендуется подогревать пищу по крайней мере десять минут при 75 °C (167 °F)^[6][7]. Сальмонеллы не погибают при замораживании^[8][9].

Поселяясь на стенках кишечника, «новоприбывшие» сальмонеллы выделяют токсин TTSS-1, который уничтожает конкурентов. При этом гибнет и часть самих сальмонелл. В просвете кишечника только 15 % производят этот яд, а на стенках кишечника — почти все^[10].

Место обитания

Сальмонеллы, как правило, обитают в кишечнике животных и человека^[2].

Антигенность

Антигенная структура детально изучена Кауфманом, Уайтом, положена в основу современной серологической классификации бактерий рода Salmonella.

У сальмонелл различают два основных антигенных комплекса: О- и Н-антигены. Это структурные элементы бактериальной клетки. Соматические О-антигены термоустойчивы и представляют собой липо-полисахариднополипептидные комплексы. Жгутиковые Н-антигены термолабильны, имеют белковую природу. Кроме того, у бактерий рода Salmonella обнаружен ряд других антигенов — поверхностных и капсульных. Между капсульными и поверхностными антигенами не существует резкого разграничения, переход осуществляется постепенно, поэтому оба антигена, и капсульный, и поверхностный, объединяются под общим названием К-антиген.

Название К происходит от немецкого слова «kapsel». В группе Salmonella доказано наличие трех К-антигенов: антиген 5, Vi-антиген и М-антиген.

Схема серологической классификации сальмонелл разработана Кауфманом и Уайтом. Согласно предложенной схеме сальмонеллы были разбиты на пять больших групп по общности соматического O-антигена: А, В, С, D, Е. Оказалось, что О-антигены неоднородны и состоят из двух и более рецепторов (фракций), которые были обозначены в схеме римскими цифрами (I, II, III и т. д.). В свою очередь H-антигены, специфические и неспецифические оказались также неоднородными. Рецепторы специфических H-антигенов были обозначены малыми буквами латинского алфавита, а рецепторы неспецифических H-антигенов — арабскими цифрами и частично буквами.

Дальнейшее изучение антигенной структуры сальмонелл, выделенных от людей и животных, обнаруживало все большую сложность этой структуры, сопровождаясь все время открытием новых О- и H-антигенов, а следовательно, и новых типов. В серологические схемы Кауфмана—Уайта в 1939 г. на II Международном конгрессе микробиологов было введено разделение H-антигена на фазы I и II с упразднением деления на специфическую и неспецифическую фазы. В обозначении О-антигенов сальмонелл римские цифры были заменены арабскими.

В настоящее время для обозначения серологических групп в схеме исчерпаны все буквы латинского алфавита, и последующие группы (51 и дальше) обозначены цифрами их соматических антигенов. Число систематизированных сальмонелл превысило в настоящее время 1600.

Для полного типирования сальмонелл по антигенной структуре достаточно иметь ограниченный набор монорецепторных О- и H-сывороток, позволяющих идентифицировать типы сальмонелл групп А, В, С, D, E, которые чаще всего выделяются от людей и животных.

Классификация

На июль 2019 года в род включают всего 3 вида^[11]:

Salmonella	Salmonella bongori Salmonella enterica Salmonella enterica subsp. arizonae Salmonella enterica subsp. diarizonae Salmonella enterica subsp. enterica Salmonella enterica subsp. houtenae Salmonella enterica subsp. indica Salmonella enterica subsp. salamae Salmonella subterranea

Сальмонелл типируют по схеме Кауффмана—Уайта в реакции агглютинации. Для её постановки применяют гипериммунные сыворотки или моноклональные антитела к сальмонеллам. На серотипировании основаны диагностика сальмонеллёза и эпидемиологический анализ на эту инфекцию.

См. также

Примечания

1. ↑ Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии / Под ред. А. А. Воробьева, А. С. Быкова. — М.: Медицинское информационное агентство, 2003. — С. 48. — ISBN 5-89481-136-8.
2. ↑ ^{1 2 3 4} Сальмонеллы / А. А. Имшенецкий // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
3. ↑ FDA/CFSAN—Food Safety A to Z Reference Guide—Salmonella (неопр.). FDA–Center for Food Safety and Applied Nutrition (3 июля 2008). Дата обращения 14 февраля 2009. Архивировано 2 марта 2009 года.
4. ↑ Космический полёт утроил заразность сальмонеллы (неопр.). membrana.ru (25 сентября 2007). Дата обращения 13 мая 2015.
5. ↑ Brown, S.J.; W.L. Brown. Fate of Salmonella Inoculated into Beef for Cooking (англ.) // Journal of Food Protection Vol. 41 No.8 : journal. — 1978. — August (vol. 41, no. 8).
6. ↑ Partnership for Food Safety Education (PFSE) Fight BAC! Basic Brochure Архивировано 31 августа 2013 года..
7. ↑ USDA Internal Cooking Temperatures Chart Архивировано 3 мая 2012 года.. The USDA has other resources available at their Safe Food Handling Архивировано 5 июня 2013 года. fact-sheet page. See also the National Center for Home Food Preservation.
8. ↑ Sorrells, K.M.; M. L. Speck and J. A. Warren. Pathogenicity of Salmonella gallinarum After Metabolic Injury by Freezing (англ.) // Applied and Environmental Microbiology (англ.)русск. : journal. — American Society for Microbiology (англ.)русск., 1970. — January (vol. 19, no. 1). — P. 39—43. — PMID 5461164.
9. ↑ Beuchat, L. R.; E. K. Heaton. Salmonella Survival on Pecans as Influenced by Processing and Storage Conditions (англ.) // Applied and Environmental Microbiology (англ.)русск. : journal. — American Society for Microbiology (англ.)русск., 1975. — June (vol. 29, no. 6). — P. 795—801. — PMID 1098573.
10. ↑ Кишечные микробы наделены геном самоубийства (неопр.). membrana.ru (22 августа 2008). Дата обращения 13 мая 2015.
11. ↑ Genus Salmonella :  [англ.] // LPSN^[en]. (Проверено 12 августа 2019).

Эта страница в последний раз была отредактирована 21 мая 2020 в 21:24.

Сальмонелла (нетифоидная)

\ n

\ n Salmonella – это род грамотрицательных палочек, принадлежащих к семейству Enterobacteriaceae. В пределах 2 видов, Salmonella bongori и Samonella enterica , на сегодняшний день идентифицировано более 2500 различных серотипов или сероваров. Сальмонелла – это повсеместно распространенные и выносливые бактерии, которые могут выжить несколько недель в сухой среде и несколько месяцев в воде.

\ n

\ nВ то время как все серотипы могут вызывать заболевание у людей, некоторые из них зависят от хозяина и могут находиться только у одного или нескольких видов животных: например, Salmonella enterica серотипа Dublin у крупного рогатого скота и Salmonella enterica серотипа Choleraesuis у свиней.Когда эти конкретные серотипы вызывают заболевание у людей, оно часто бывает инвазивным и может быть опасным для жизни. Однако большинство серотипов присутствует у широкого круга хозяев. Обычно такие серотипы вызывают гастроэнтерит, который часто протекает без осложнений и не требует лечения, но заболевание может быть тяжелым у молодых, пожилых людей и пациентов с ослабленным иммунитетом. В эту группу входят Salmonella enterica серотипа Enteritidis и Salmonella enterica серотипа Typhimurium, два наиболее важных серотипа Salmonella , передающихся от животных к человеку в большинстве регионов мира.

\ n

Болезнь

\ n

\ nСальмонеллез – это болезнь, вызываемая бактериями Salmonella . Обычно для него характерно резкое повышение температуры, боли в животе, диарея, тошнота и иногда рвота.

\ n

\ n Начало симптомов болезни происходит через 6–72 часа (обычно через 12–36 часов) после приема внутрь Salmonella , и болезнь длится 2–7 дней.

\ n

\ nСимптомы сальмонеллеза относительно легкие, и в большинстве случаев пациенты выздоравливают без специального лечения.Однако в некоторых случаях, особенно у детей и пожилых пациентов, связанное с этим обезвоживание может стать серьезным и опасным для жизни.

\ n

\ nХотя крупные вспышки Salmonella обычно привлекают внимание средств массовой информации, 60–80% всех случаев сальмонеллеза не признаются частью известной вспышки и классифицируются как спорадические случаи или не диагностируются как таковые вообще.

\ n

Источники и передача

\ n

\ n
• Бактерии Salmonella широко распространены среди домашних и диких животных.Они преобладают у пищевых животных, таких как домашняя птица, свиньи и крупный рогатый скот; и у домашних животных, включая кошек, собак, птиц и рептилий, таких как черепахи.
\ n
• Salmonella может проходить через всю пищевую цепочку от кормов для животных, первичного производства и вплоть до домашних хозяйств или предприятий общественного питания и учреждений.
\ n
• Сальмонеллез у людей обычно передается в результате употребления зараженных продуктов животного происхождения (в основном яиц, мяса, птицы и молока), хотя другие продукты, включая зеленые овощи, загрязненные навозом, были причастны к его передаче.
\ n
• Передача от человека к человеку также может происходить фекально-оральным путем.
\ n
• Случаи заболевания людей также возникают, когда люди контактируют с инфицированными животными, включая домашних. Эти инфицированные животные часто не проявляют признаков болезни.
\ n

\ n

Лечение

\ n

\ nЛечение в тяжелых случаях заключается в замене электролитов (для обеспечения электролитов, таких как ионы натрия, калия и хлора, теряемых при рвоте и диарее) и регидратации.

\ n

\ n Обычная антимикробная терапия не рекомендуется для здоровых людей в легких или умеренных случаях.Это связано с тем, что противомикробные препараты не могут полностью уничтожить бактерии и могут отбирать устойчивые штаммы, что впоследствии может привести к тому, что лекарство станет неэффективным. Однако группам риска для здоровья, таким как младенцы, пожилые люди и пациенты с ослабленным иммунитетом, может потребоваться противомикробная терапия. Также назначают противомикробные препараты, если инфекция распространяется из кишечника на другие части тела. В связи с глобальным ростом устойчивости к противомикробным препаратам необходимо регулярно пересматривать руководящие принципы лечения, принимая во внимание характер устойчивости бактерий на основе местной системы эпиднадзора.

\ n

Методы профилактики

\ n

\ nПрофилактика требует мер контроля на всех этапах пищевой цепочки, от сельскохозяйственного производства до обработки, производства и приготовления пищевых продуктов как на коммерческих предприятиях, так и дома.

\ n

\ n Профилактические меры против Salmonella в домашних условиях аналогичны мерам, применяемым против других бактериальных болезней пищевого происхождения (см. Ниже рекомендации для работников пищевой промышленности).

\ n

\ nКонтакт между младенцами / маленькими детьми и домашними животными, которые могут быть переносчиками Salmonella (например, кошками, собаками и черепахами), требует тщательного наблюдения.

\ n

\ n Национальные и региональные системы эпиднадзора за болезнями пищевого происхождения являются важными средствами, позволяющими знать и отслеживать ситуацию с этими болезнями, а также выявлять сальмонеллез и другие кишечные инфекции и реагировать на них на ранних стадиях, чтобы предотвратить их дальнейшее распространение.

\ n

Рекомендации для населения и путешественников

\ n

\ nСледующие рекомендации помогут обеспечить безопасность во время путешествия:

\ n

\ n
• Следите за тем, чтобы еда была правильно приготовлена ​​и оставалась горячей при подаче.
\ n
• Избегайте сырого молока и продуктов из сырого молока. Пейте только пастеризованное или кипяченое молоко.
\ n
• Избегайте льда, если он не сделан из чистой воды.
\ n
• Если безопасность питьевой воды вызывает сомнения, вскипятите ее или, если это невозможно, продезинфицируйте ее надежным дезинфицирующим средством с медленным высвобождением (обычно продается в аптеке).
\ n
• Тщательно и часто мойте руки с мылом, особенно после контакта с домашними или сельскохозяйственными животными, а также после посещения туалета.
\ n
• Тщательно мойте фрукты и овощи, особенно если они едят сырые. По возможности овощи и фрукты следует очистить от кожуры.
\ n

\ n \ n

Рекомендации для работников пищевой промышленности

\ n

\ nWHO предоставляет следующие рекомендации людям, работающим с пищевыми продуктами:

\ n

\ n
• Как профессиональные, так и домашние обработчики пищевых продуктов должны проявлять бдительность при приготовлении пищи и соблюдать гигиенические правила приготовления пищи.
\ n
• Профессиональные обработчики пищевых продуктов, страдающие лихорадкой, диареей, рвотой или видимыми инфицированными поражениями кожи, должны немедленно сообщить об этом своему работодателю.
\ n
• ВОЗ Пять ключей к более безопасным продуктам питания служат основой для образовательных программ по обучению специалистов по обработке пищевых продуктов и просвещению потребителей. Они особенно важны для предотвращения пищевых отравлений. Пять ключей к безопасному питанию:
\ n
\ n
• поддерживать чистоту
\ n
• разделять сырое и приготовленное
\ n
• готовить тщательно
\ n
• хранить пищу при безопасной температуре
\ n
• использовать безопасную воду и сырье .
\ n
\ n

\ n \ n

Рекомендации для производителей фруктов, овощей и рыбы

\ n

\ nВЗ Пять ключей к выращиванию более безопасных фруктов и овощей: укрепление здоровья за счет снижения микробного загрязнения и Пять ключей к более безопасному Продукция аквакультуры для защиты здоровья населения предоставляет сельским рабочим, включая мелких фермеров, которые выращивают свежие фрукты и овощи и рыбу для себя, своих семей и для продажи на местном рынке, основные методы предотвращения микробного заражения.

\ n

\ nПять ключей к выращиванию более безопасных фруктов и овощей :

\ n

\ n
• Соблюдайте правила личной гигиены.
\ n
• Защитите поля от заражения фекалиями животных.
\ n
• Используйте очищенные фекальные отходы.
\ n
• Оценить риски, связанные с поливной водой, и управлять ими.
\ n
• Следите за чистотой и сухостью инвентаря для сбора урожая и хранения.
\ n

\ n \ n

\ nПять ключей к более безопасным продуктам аквакультуры для защиты здоровья населения :

\ n

\ n
• Соблюдайте правила личной гигиены.
\ n
• Очистить участок пруда.
\ n
• Управляйте качеством воды.
\ n
• Держите рыбу здоровой.
\ n
• Используйте чистое оборудование для сбора урожая и контейнеры.
\ n

\ n \ n

Ответные меры ВОЗ

\ n

\ nВ сотрудничестве с другими заинтересованными сторонами ВОЗ решительно отстаивает важность безопасности пищевых продуктов как важного элемента в обеспечении доступа к безопасному и питательному рациону. ВОЗ предоставляет политику и рекомендации, которые охватывают всю пищевую цепочку от производства до потребления, используя различные виды экспертных знаний в разных секторах.

\ n

\ nWHO работает над укреплением систем безопасности пищевых продуктов во все более глобализирующемся мире. Установление международных стандартов безопасности пищевых продуктов, усиление эпиднадзора за болезнями, просвещение потребителей и обучение специалистов по обработке пищевых продуктов безопасному обращению с пищевыми продуктами являются одними из наиболее важных мероприятий по профилактике болезней пищевого происхождения.

\ n

\ nВОЗ укрепляет потенциал национальных и региональных лабораторий по надзору за патогенами пищевого происхождения, такими как Campylobacter и Salmonella .

\ n \ n

\ nВОЗ также способствует комплексному надзору за устойчивостью патогенов к противомикробным препаратам в пищевой цепи, собирая образцы у людей, продуктов питания и животных и анализируя данные по секторам.

\ n \ n

\ nВОЗ совместно с ФАО оказывает помощь государствам-членам, координируя международные усилия по раннему выявлению вспышек болезней пищевого происхождения и реагированию на них через сеть национальных органов власти в государствах-членах.

\ n \ n

\ nВОЗ также предоставляет научные оценки в качестве основы для международных пищевых стандартов, руководств и рекомендаций, разработанных Комиссией Кодекс Алиментариус ФАО / ВОЗ для предотвращения болезней пищевого происхождения.

\ n “,” datePublished “:” 2018-02-20T08: 31: 00.0000000 + 00: 00 “,” image “:” https://www.who.int/images/default-source/imported/chicken- food-vietnam.jpg? sfvrsn = 7fbf11eb_0 “,” publisher “: {” @ type “:” Organization “,” name “:” Всемирная организация здравоохранения: ВОЗ “,” logo “: {” @ type “:” ImageObject ” , “url”: “http://www.who.int/Images/SchemaOrg/schemaOrgLogo.jpg”, “width”: 250, “height”: 60}}, “dateModified”: “2018-02-20T08: 31: 00.0000000 + 00: 00 “,” mainEntityOfPage “:” https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/salmonella-(non-typhoidal) “,” @context “:” http : // схема.org “,” @ type “:” Article “}; .

Salmonella Hastalığı: Belirtileri, Nedenleri, Tanısı ve Tedavisi

«Сальмонель недир?» Salmonella enfeksiyonu veya salmonelloz, bağırsak yolunun bakteriyel bir hastalığıdır. Salmonella ; tifo ateşi, gıda zehirlenmesi, gastroenterit, enterik ateş ve diğer hastalıklara neden olan bir bakteri grubudur. İnsanlara çoğunlukla bulaşmış su veya gıdalar, özellikle et, kümes hayvanları ve yumurtalar yoluyla bulaşırlar.

Bu yazıda salmonellozun nedenleri, semptomları, tanı ve tedavisi incelenecektir.

Salmonella hakkında hızlı bilgiler:

Aşağıda salmonella ile ilgili bazı önemli noktalar kısaca listelenmiştir. Даха ayrıntılı ве destekleyici билги ана макаледе йер almaktadır.

• Salmonelloz, Salmonella’nın neden olduğu bir enfeksiyondur.
• Salmonelloz semptomları normalde titreme, ishal ve ateştir.
• Sürüngenler salmonella hastalığını dışkı yoluyla yayabilir.
• Bazı Salmonella bakterileri tifoya neden olabilir, bu çok ciddi bir hastalıktır.
• Düzenli olarak ellerinizi yıkamak hastalığın yayılmasını önleyebilir.
• Bazı ilaçlar birçok durumda salmonellozu başarıyla tedavi edebilir.
• Anti-ishal ilaç tavsiye edilmez.

Сальмонелла Недир?

Salmonella, insanlarda ishal rahatsızlığına neden olabilen gram negatif, çubuk şeklinde bir basildir. Basitçe ifade etmek gerekirse, Salmonella, пептидогликандан oluşan bir hücre duvarına sahip çubuk gibi şekle sahip bir bakteridir.

грамм негатифа , бактериоложиде кристал мор лекей кайбеден бактерилер ичин куланилан ве грамм лекеленме йонтеминде кирмизы каршытин ренджини алан бир теримдир. Gram-negatif bakterilerin genellikle ince bir peptidoglikan tabakasından oluşan bir hücre duvarı vardır. Ubuk benzeri bir şekle sahip olan bakteriler базилик olarak adlandırılır.

Salmonella ailesi 2.300’den fazla bakteri serotipini içerir. Bunlar tek hücreli mikroskobik organizationmalardır.Salmonella enteritidis ve Salmonella typhimurium, örneğin ABD’deki tüm insan enfeksiyonlarının% 50’sinden sorumludur.

İnsanlarda bulunan bazı Salmonella suşları hayvanları hasta edebilir ve tersini de yapabilir. Bakteriler enfekte insanların ве hayvanların bağırsağında yaşar.

Salmonelloz , Salmonella’nın neden olduğu bir enfeksiyondur.

Salmonelloz Sebepleri Nelerdir?

« Salmonella nasıl bulaşır ?» Сальмонелла; kuşlar, hayvanlar ве инсан bağırsaklarında yaşar.Çoğu insana enfeksiyon dışkı bulaşan yiyecek veya içme suyu tüketmesi ile bulaşır. En çok bulaşan gıdalar şunlardır:

• Pişmemiş et, deniz ürünleri ve kümes hayvanları : Bulaşma en çok kesim işlemi sırasında meydana gelir. Kirlenmiş sularda deniz ürünlerinin tutulması da yaygın bir nedendir.
• Pişmemiş yumurta : Salmonella genellikle tavuklara bulaşırsa yumurtalara da geçer. Bazı mayonez çeşitleri ve ev yapımı soslarda ya da çiğ yumurtada bulunabilir.
• Meyve ve sebzeler : Meyve ve sebzeler kirlenmiş suda yıkanırsa bulaşma riski çok yüksektir. Bazı mutfak uygulamaları, meyve ve sebzeleri kirletebilir. Eğer yiyecek hazırlayan kişi çiğ et işlerse ve elini yıkamadan meyveye dokunursa bakteri bulaşır.
• Hijyen eksikliği : Temiz tutulmayan mutfak yüzeyleri, yiyecek hazırlama esnasında el yıkama prosedürleri eksikliği ve tuvalete gittikten sonra, bebek bezlerini değiştirdıçişişıElleri kirli olan bir kişi enfeksiyonu diğer insanlara dokunarak veya başkalarının dokunduğu yüzeylere dokunarak bulaştırabilir.
• Evcil sürüngenler veya amfibiler : Sürüngenlerin ve amfibilerin çoğu sindirim sisteminde hasta olmadan Salmonella’yı taşırlar. Bunlar, kafesleri, oyuncakları, giysileri, mobilyaları ve ev yüzeyleri de dahil olmak üzere derilerine ve sonra temas ettiği her şeye yayılabilirler.

Salmonelloz Belirtileri Nelerdir?

Binlerce çeşit Salmonella bakterisinden sadece 12’si insanlarda genellikle gastroenterit ile hasta eder.Даха кючюк бир сайы, özellikle gelişmekte olan ülkelerde çok ciddi ve potansiyel olarak ölümcül бир hastalık olabilen tifo hastalığına neden olur.

Ayrıca Bakınız: Gastroenterit ve Gıda Zehirlenmesi

Salmonella kaynaklı Gastroenterit bulguları ve belirtileri :

Salmonella kaynaklı tifo belirtileri ve semptomları :

Gelişmiş ülkelerde yaşayan insanlar genellikle yurtdışına çıktıklarında enfekte olurlar. Kuluçka dönemi – enfekte olma ile belirtilerin ortaya çıkması arasındaki zaman – genellikle 7-14 gün arasındadır.Tifo tanısı tedavi edilmezse, semptomlar 4 hafta boyunca ortaya çıkar ve her hafta ek semptomlar görülür.

Hastaların büyük çounluğu tedaviye hızlı tepki verirler ve tedavi aldıkları takdirde aşağıdaki belirtilerin hepsi görülmemelidir:

1 hafta boyunca tifo belirtileri :

• Başın ön kısmında donuk bir baş ağrısı
• Ciltte döküntü ve pembe lekeler
• Karın ağrısı
• Kademeli olarak iyi hissetmeme
• Kabızlık veya ishal (kabızlık yetişkinlerde daha olasıdır, ishal çocuklarla daha olasıdır)
• Zihinsel karışıklık (deliryum)
• Kuru öksürük
• Genellikle 39-40 ° C’ye yükselen ve sabit ateş
• Кусма (çocuklarda daha sık görülür)

Tedavi edilmediğinde 2.hafta boyunca ek tifo belirtileri :

• Karın şişmesi
• Kalp atışı yavaşlaması

Tedavi edilmezse 3.hafta boyunca ek tifo belirtileri :

• Кило кайбы
• İştahsızlık
• Биткинлик
• Sarı-yeşil sulu ishal, genellikle kötü bir kokuya sahiptir.
• Karın şişmesi devam eder ve şiddetlenir.
• Нефес нефесе калма
• Şiddetli konfüzyon, ilgisizlik, bazı durumlarda psikoz

Hastaların yaklaşık% 10-% 15’inde hayatı tehdit eden aşağıdaki komplikasyonlar gelişmeye devam etmektedir:

• İç kanama
• Baırsak rüptürü (yırtılması)
• Мийокардит (мийокард воспаления, калп касы)
• Bakteriler toksinleri bırakmaya başlarken çoklu organ yemezliği

4.hafta boyunca ve sonrasında kalıcı tifo semptomları :

Hasta tedavi alır ve komplikasyonlar tedaviye cevap verirse iyileşme şansı yüksektir. Bununla birlikte, kilo kaybı ve bitkinlik birkaç ay sürebilir.

Salmonelloz Teşhisi ve Tanı Kriterleri

Типик оларак, ишал ве кусма гастроэнтерит исин бир гёстергедир ве бу дурумдаки хасталарин çoğunda spesifik tanı testleri gerekmez.

Doktor, sıklıkla tıbbi tedaviler, beslenmedeki değişiklikler veya yiyecek hazırlama alışkanlıkları ve patojenlerin altında yatan hastalığı ve doğayı bulmak için yapılankııı.

Belirtilerin apandisit, safra kesesi hastalığı, pankreatit, divertikülit, Crohn hastalığı, ülseratif kolit veya bağışıklık sistemini zayıflatan diğer hastalıklardan kaynakındanizan000i.

Ateş, kanlı dışkı veya ishal 2 haftadan uzun sürerse, doktor bu semptomların kaynağını belirlemek için kan ve dışkı testlerini düşünebilir.

Hastada tifo ateşini düşündüren semptomlar gelişirse, doktor hastaya son zamanlarda yurtdışına seyahat edip etmediğini sorar ve enfekte olmuş kişilerle temas kurup kurmadığını da sorar.

Tanıda kan, dışkı veya idrar testi ardımcı olabilir. Bununla birlikte, bu testler S. tyhpi bakterilerinin varlığını her zaman tespit etmemektedir. Bu nedenle hasta bazı ilave testlere tabi tutulabilir.

Kemik iliği örneği , bakterileri daha doğru tespit edebilir. Ancak bu çok zaman alıcı ve ağrılıdır ve yalnızca diğer testlerin kesin sonuçlar vermediği taktirde yapılır. Tifo teşhisinde kullanılan ek testler, иммуноферментный анализ enzim bağlı (ИФА) и флуоресан antikor testidir.Tifo tanısı teşhis edilirse, doktor aile ve ev üyelerinin de test edilmesini önerir.

Salmonelloz Tedavisi

Salmonella kaynaklı gastroenterit tedavisi:

Genellikle semptomlar yaklaşık 1 hafta sürer ve herhangi bir tedavi olmadan çözülecektir. Hastanın yeterli sıvı aldıına emin olarak hidrasyon düzeylerini izlemek önemlidir. Doktor, bakterilerin kan dolaşımına girdiğinden şüphelenirse veya muhtemelen antibiyotik reçete edebilirler.

Тифо тедависи:

Tifoya neden olan Salmonella bakterileri bazı antibiyotikler tarafından yok edilir.Bununla birlikte, bazı suşlar uzun süreli kullanımdan sonra antibiyotiklere dirençlidir ve antibiyotiklerin yan etkileri bilinmektedir.

Tifo için ek tedaviler, dehidrasyonu önlemek ve besin maddelerinin emilimini sağlamak için sağlıklı beslenme ve temiz su içme içerir.

Salmonella Enfeksiyonu Nasıl Önlenir?

• Ellerinizi yemek hazırlamadan önce, yemek yemeden önce, tuvalete gittikten sonra ve bebek bezi değiştirdikten sonra, Evcil hayvanlara dokunduktan sonra ve bahçe işleri ile uğraştıktan sonıra mutlaka.
• Pişen ve çiğ gıdaları birbirine yakın tutmayınız.
• Buzdolabında, çiğ gıdaları hazır yiyeceklerin altındaki raflara yerleştirin.
• Yemekten önce çiğ meyveleri ve sebzeleri iyice yıkayın.
• Gıdaları, özellikle et ürünlerini iyice pişirin.
• Tüm pişirme kaplarını ve çalışma yüzeylerini temiz tutun.
• Kullanılmış bulaşık bezlerini düzenli olarak temiz olanlar ile değiştirin.
• Akarsulardan, nehirlerden ve göllerden arıtılmamış suyu içmekten kaçının.
• Yaşlı insanlar, hamile kadınlar, çok küçük çocuklar veya hanede zayıflamış bağışıklık sistemi olan insanlar varsa evde evcil hayvan, sürüngenler veya amfibiyanları tutmayın.
• Evinizden birileri Salmonella’ya yakalanırsa, kirli giysileri, yatak takımlarını ve havluları mümkün olan en sıcaklıkta çamaşır makinesinde yıkayın. Tuvalet klozetlerini, banyodaki tüm kulpları, lavabo ve muslukları Dederjanlı ve sıcak su ile iyice temizleyiniz ve evi dezenfekte ediniz.

.

Salmonella – Vikipedi

Salmonella bakterisinin neden olduğu hastalık için Salmonellozis maddesine bakınız.

Salmonella , tifo, paratifo ve gıda zehirlenmesine yol açabilen, çubuksu, Gram-negatif bir enterobakteri cinsidir. ^[1] Salmonella türleri hareketlidir (motildir), hidrojen sülfür üretirler. ^[2]

Salmonella Amerikalı bir patolog olan Daniel Elmer Salmon’a atfen adlandırılmıştır, ancak aslında bakteriyi 1885’te domuzlarda ilk keşfeden onun ortağı Theobald Smith’tir (Smithüışinarııııı ışı ^{[3] [4]}

Salmonella Gram-negatif bir bakteridir. Klinik labratuvarda genelde Агар МакКонки, агар XLD, агар XLT, агар DCA, агар veya Önöz ile izole edilir. Bağırsak enfeksiyonuna neden oldukları ве sağlıklı bağırsakta bulunan diğer bakteriler çok daha fazla sayıda olduğu için, иже izolasyonunda seçici (selektif) bir ortam kullanılması gerekir. Klinik numunelerde salmonella sayıları o kadar düşük olabilir ki dışkı rutin olarak bir zenginleştirme kültürüne tabi tutulur, örneğin selenit buyyonu veya Rappaport Vassiliadis soya peptonu.Bu ortamlar normal bağırsak florasının büyümesine engelleyicidir ama salmonella turlerinin çoğalmasını sağlarlar. Ardından, zenginleştirme ortamını birincil seçici ortama inoküle ederek salmonellalar izole edilir. Kan agarında 2–3 мм çaplı, nemli koloniler oluşturlar. Hücreler uzun süre 25-28 ° C. Aralığında büyütüldekleri zaman bazı türler bir biyofilm oluşturlar, bu biyofilm karmaşık karbonhidratlar, selüloz ve proteinlerden oluşur. Salmonellalar genelde laktoz fermantasyonu yapmazlar; çoğu hidrojen sülfür üretir, ferrik amonyum sitrat içeren ortamda bu gaz tepkiyerek kolonilerin ortasında siyah bir nokta oluşmasına neden olur.

Sınıflandırma [deiştir | kaynağı değiştir]

Salmonella taksonomisi karmaşıktır. ^{[5] , [6]} 7 Aralık 2005 itibarıyla, bu cinsin içinde yer alan iki tür sayılmaktadır: S. bongori (evvelden alttür V) ve S. enterica (evvelden S. оларак анилан). Bu sonuncusu altı alttürden oluşur:

• I— enterica
• II— саламаэ
• IIIa— Аризона
• IIIb— диаризоны
• IV— houtenae
• V — geçersiz (şimdi S.bongori olarak adlandırılmış)
• VI— индика

Ayrıca, ее iki türde de pek çok (2500’den fazla) serovar mevcuttur, bunlar çok çeşitli ortamlarda bulunurlar ve pek çok farklı hastalıkla ilişkilidirler. İnsanlardan elde edilebilen izolatların çok büyük bir kısmı (>% 99.5) S. enterica alttürüdür. ABD Hastalık kontrol ve önleme Merkezleri (Центры по контролю и профилактике заболеваний; CDC) bu karmaşıklığı sadeleştirmek amacıyla Salmonella türlerinin yalnızca cins ve serovarları ile anılmasını,,,

Salmonella enterica alttür enterica serovar typhi.

года

Salmonella typhi

olarak anılması önerilir.

Salmonella izolatları en yaygın olarak serolojilerine (Kauffman-White sınıflandırması) göre sınıflandırılırlar. ^[5] Esas ayrım önce somatik o antijeni, sonra da kamçı (жгутик) H antijenlerine göre yapılır. Bir izolatın tam olarak tanımlanabilmesi için hem faz 1 hem de faz 2 H antijenleri gerekir ama rutinde bu yapılmaz.

Орнеклер:

• Salmonella enteritidis (1,9,12: g, m) – mevcut o antijenleri 1, 9 и 12’dir; H antijenleri g ve m’dir.
• Salmonella typhi (9,12, Vi: d 🙂 – O antijenleri 9, 12; H antijeni d: Vi antijeni bacteri kapsülünde yer alır, Vi rülans faktörü olarak etki ettiği için böyle adlandırılır.

Klinik labratuvarda ancak az Sayıda serovarlara bakılır (diğerleri seyrektir veya klinik olarak önemli sayılmaz). İngiltere sağlık bakanlığı (Агентство по охране здоровья) şu antijenlerin rutin olarak bakılmasını önerir:

• O antijenleri: 2 4 6.7 8 9 и 3,10
• Faz 1 H Antijenleri: a b d E G i r Vi
• Faz 2 H Antijenleri: 1,2 1,5 1,6 1,7

Бу панель ile tanımlanamayan izolatlar daha teşeküllü bir referans labratuvarına yollanır.

Dikkat: Salmonella bakterisi su kaplumbağalarından size bulaşabilir.

Gıda kaynaklı bir hastalık olarak Salmonella ‘nın önlenmesi için gıdalara temas eden yüzeylerin etkin bir şekilde temizlenmesi gerekmektedir. Деринин mikroplardan arındırılması için alkol etkili bir maddedir.Kuaterner amonyum alkolle beraber kullanılınca temizleyici etki daha uzun süreli olur. Karbondioksitle karışık alkol buharı veya sodyum hipoklorit (çamaşır suyu) sağlık kurumlarında ve gıda sanayisinde yüzeylerdeki Salmonella yı yok etmek için kullanılır. Iğ yumurta içeren gıdalar pişirilmeli veya uzun süre saklanacaklarsa dondurulmalıdır.

Hastalık yapan Salmonella türleri, yakın zamanda, pek çok serovarı olan Salmonella enterica adlı tek bir tür olarak yeniden sınıflandırılmışlardır. Salmonella Typhi tifoya neden olur. Diğer salmonellalar sıkça gıda kaynaklı hastalıkların nedenidir, özellikle kümes hayvanları ve çiğ yumurtadan kaynaklanırlar. ^[7]

Kırmızı et ve et ürünleri, kontamine süt, pastacılık ürünleri, krema, dondurma ve kabuklu deniz ürünleri insanların enfekte olmasına neden olan en önemli kaynaklarur ol.Özellikle hayvan gübresi kullanılarak veya fekal içerikli suyla yetiştirilen ве iyi temizlenmeyen birçok bitkisel gıda da enfeksiyona nedendir.

Gıda kaynaklı Salmonella enfeksiyonları etkeni içeren gıdanın tüketiminden yaklaşık 12-36 saat sonra ortaya çıkar ve semptomlar genellikle 1-4 gün içinde kaybolur.

Belirtiler; дияре, карын krampı, атеш (> 38 ° C), кусма, genel durum bozukluğu ve baş ağrısıdır. Hastalıktan en çok bebekler, yaşlılar ve bağışıklık sistemi basketılanmış insanlar etkilenirken ölüm oranı% 0.1-0.2 arasında değişir.

Tifo ve paratifo istisnaları dışında, salmonellozis bir kan enfeksiyonu değildir.

.

Сальмонелла недир? Nasıl bulaşır?

Salmonella bakterisi konusunda bilgi edinmek isteyen vatandaşlar, konuyla ilgili araştırmalarını internet üzerindne gerçekleştirdi. İnsanı yaşam alanından alıp yataklara düşürebilecek kadar ciddi бир etkiye sahip olan Salmonella virüsü, birçok şekilde vücuda dahil olabiliyor. İşte, Salmonella bakterisi hakkında detaylı bilgiler

Bu virüs, kuşlar olmak üzere diğer hayvanların ve insanların bağırsak sistemlerinde yaşamaktadır. Genellikle hayvan dışkısı ile dışkı teması gerçekleşmiş gıdalar yenmesiyle insanlara bulaşır.

Kirlenmiş yumurta, kümes hayvanları, et, pastörize edilmemiş süt veya meyve suyu, peynir, kontamine çiğ sebze ve meyve, baharat, ve çerezler bulaşma kaynağı olabilir.

Gıdaların iyi pişirilmesi salmonellayı öldürür.

Özellikle sürüngenler (yılan, kaplumbağa, kertenkele), amfibi (kurbağalar), kuşlar (civciv) ve evcil hayvanlar salmonellanın bulaşmasında rol oynayabilir ve temastan sonakadijaryulna.

Tüm yaş gruplarını etkiler.Şiddetli veya komplike hastalık için en büyük risk altındaki gruplar bebekler, yaşlılar ve bağışıklık sistemi bozuk olan kişilerdir.

Kuluçka Dönemi 12-72 saattir. Belirtileri ishal (bazen kanlı), ateş, karın krampları ve kusmadır. Birçok sağlıklı kişide tedavi olmadan 4-7 günde iyileşir. Ancak bazı hastalarda barsak alışkanlıklarının tamamen normale dönmesi birkaç ay sürebilir. Hastalığa yakalananların küçük bir kısmında ise eklemlerde ağrı, gözlerde tahriş ve ağrılı idrara çıkma gelişebilir.Buna reaktif artrit denir ve aylar ya da yıllar boyunca sürebilir ve tedavisi zor olan kronik artrite yol açabilir. Antibiyotik tedavisi artrit gelişimini engellemez.

class = ‘cf’>

Salmonella enfeksiyonu dışkı örneğinin test edilmesi ile tespit edilebilir. Ancak, çoğu vakada test sonuçları çıkmadan hastalık belirtileri ortadan kalkmaktadır.

Kuluçka Dönemi 12-72 saattir. Belirtileri ishal (bazen kanlı), ateş, karın krampları ve kusmadır. Birçok sağlıklı kişide tedavi olmadan 4-7 günde iyileşir.Ancak bazı hastalarda barsak alışkanlıklarının tamamen normale dönmesi birkaç ay sürebilir. Hastalığa yakalananların küçük bir kısmında ise eklemlerde ağrı, gözlerde tahriş ve ağrılı idrara çıkma gelişebilir. Buna reaktif artrit denir ve aylar ya da yıllar boyunca sürebilir ve tedavisi zor olan kronik artrite yol açabilir. Antibiyotik tedavisi artrit gelişimini engellemez.

СЫН 24 САТТЕ НЕЛЕР ОЛДУ?

.

No related posts.